Пiд час посту чи не в кожного християнина виникає запитання, грiх це чи нi — провадити sтатеве життя в такi днi. Що Церква радить у цьому делiкатному питаннi?
— Категоричної заборони в церковних канонах нема, — вiдповiдає Преосвященний Адрiан Кулик, єпископ Хмельницький i Кам’янець-Подiльський УАПЦ. — Та оскiльки свята Церква справедливо вважає пiст часом нашого духовного розвитку, то один з необхiдних та найбiльш дiєвих способiв для цього — утримання,
i не тiльки в їжi. Утримання вiд sтатевого життя — це теж неабиякий показник того, наскiльки ми є повноцiнними християнами, а значить, i повноцiнними людьми. Як вiдомо, тварини не можуть себе стримати через вiдсутнiсть розуму. А ми, люди, можемо, i пiст — час, аби довести це. До того ж утримання вiд плотських утiх заради спасiння душi дуже часто повертає в родину новизну
почуттiв, додає нових емоцiй.
— А якщо один iз партнерiв не хоче утримуватися?
— Тут варто бути обережними. Благочестива дружина не може вiдмовляти в близькостi рiдному чоловiку, посилаючись на власну побожнiсть, до того часу, поки чоловiк сам не стане вiруючим. Адже в iншому випадку вона провокує подружню зраду. Церква вчить, що близькiсть повинна вiдбуватися за згодою чоловiка та дружини. Так само за спiльною згодою вона має не вiдбуватися. Якщо нашi тiла пiсля шлюбу вже не тiльки нашi, то це, безперечно, варто враховувати не лише в теорiї, а й на практицi.
— Чи є потреба в такому випадку сповiдатися в цьому грiху?
— Так, особливо тодi, коли намагаємося переконати себе в тому, що нашi грiхи не страшнi. Та в цьому конкретному випадку слiд каятися не за сам sекс, а за небажання чи невмiння стримуватися. Чи навiть за невмiння домовлятись або правильно розставляти власнi прiоритети. Кожного разу, як ми зловживаємо нагодою стати кращими, ми чинимо грiх.
Читайте також: ГОТУЄМОСЯ ДО ВЕЛИКОГО ПОСТУ: ПРОСТЕ МЕНЮ