Українці Сьогодні

Любо, може, я поїду на заробітки, – якось сказав чоловік. – Тобі не можна, ти ж і так ледве ходиш. Я поїду. Не перша, і не остання, – вирішила вона. Вона вже їздила до того часу на заробітки періодично – колись на ягоди в Польщу, потім на кілька місяців у Чехію на склад. Але тепер було по-іншому – вона вирушала надовго. Попрощалася з усіма. Діти обійняли, заплакали. Чоловік лише взяв її за руку й сказав: – Бережи себе. Італія зустріла її теплом і сумом

У Люби було добре серце. Ще з дитинства вона любила доглядати за всім живим:

Життєві історії 0

Назарчику, а ви з Марічкою не могли б на вихідних заскочити? Картоплю треба викопати, город прибрати. Поки ще сонечко, гріх таку погоду втрачати, – лагідно говорила Олена, тримаючи телефон біля вуха. – Добре, мамо, постараємось, – відповів син. У суботу з самого ранку у дворі почулися знайомі голоси. Олена аж квітнула від радості – син, невістка й онук Максимко приїхали. – Ну, от і мої помічники! – з усмішкою зустріла їх біля хвіртки. Ще звечора все підготувала: лопати винесла, мотики, відра. А ще – цілу тацю гарячих оладок, налисників, банку сливового варення і миску домашньої сметани поставила на стіл під грушею

– Назарчику, а ви з Марічкою не могли б на вихідних заскочити? Картоплю треба

Життєві історії 0

Коли ми з Олегом одружилися, то стали допомагати його дітям, так як своїх у нас не було. Ми купували їм одяг, продукти і кошти частенько пересилали. Згодом перша дружина Олега розлучилася зі своїм чоловіком і несподівано прийшла до нас з дивною розмовою

З Олегом ми вже 10 років живемо у шлюбі. Виходила заміж я пізно, на

Життєві історії 0

Та що ти з ним панькаєшся, Оленко? – сварилася мама. – Юрко тебе любить, з ним будеш як за кам’яною стіною. А твій Артем… Вчора знову бачили, як він у шинку сидів. Олена вийшла заміж за Юрка. Весілля було гучне, до ранку співали. Усі тішилися, тільки вона дивилась у вікно, мов чужа. Життя з Юрком було правильне. Чітке. Розписане – з понеділка по неділю. У хаті – лад, у дворі – порядок, на обличчі – усмішка. Але всередині – пусто

– Та що ти з ним панькаєшся, Оленко? – сварилася мама, розкладаючи на столі

Життєві історії 0

Наталя ще довго сумнівалася, як сказати правду. Але якось за вечерею, коли чоловік мовчки жував гречку, сказала просто: – Вікторе, я хочу розлучитися. Той навіть не підняв голови: – Що? – Розлучитися. Ми з тобою не живемо, ми просто існуємо поряд. Я не хочу доживати з байдужістю. Я більше не можу бути для тебе лише куховаркою й прачкою. Він мовчки встав, пішов на ґанок, довго там стояв. Наступного дня до неї приїхала дочка

Наталя все життя була «правильною» жінкою. Вийшла заміж у дев’ятнадцять, коли Віктор повернувся з

Життєві історії 0

Як хочеться до моря! Діти так просять відпустку, а грошей, як завжди, немає. Сама біля моря живе, а нас жодного разу не запросила – якось не по-людськи зовсім, – скаржилася на Тамару її сестра. Тамара спочатку задумалася, мовляв, перед родиною не зручно, варто було б запросити, але зрозуміла, що це не правильно і вчинила по-іншому

У шістдесят три роки Тамара вперше за довгий час не прокинулася від будильника, а

Життєві історії 0

Мамо, я в неділю привезу Любу познайомити. Тільки ти будь добра до неї. – А що я? Я завжди добра, – засміялася Ганна, хоча серце тьохнуло. Якось воно тривожно було – приймати чужу жінку в родину, хоч і в ролі невістки. Та ще й столичну панянку. Ще не знати, чи буде вона поважати, чи вважатиме літню маму за тягар. У неділю приїхали як і обіцяли. Ганна полегшено видихнула, бо дівчина виглядала доволі скромно. Люба була невисока, тиха, з лагідними очима. Ганна з першого погляду помітила: дівчина несмілива, але не лукава. Відразу взялася допомагати на кухні, подала чай, витерла посуд, ніби й не вперше в тій хаті

Коли Ганна Степанівна залишилася сама після відходу чоловіка, їй було трохи за шістдесят. Старша

Життєві історії 0

Іван приїхав на курорт вперше. Йому щойно виповнилося двадцять два. Закінчив інститут, отримав диплом інженера, і батьки на день народження подарували путівку в санаторій, щоб він підправив своє здоров’я. – Відпочинь, сину, – казала мама. – Бо як почнеш працювати, то вже не зупинишся. Він і справді мав намір просто відпочити. Але доля мала інші плани. У перший же день він пішов на обід до невеличкого кафе, де було небагато людей, але пахло так, що пройти мимо було неможливо. Саме там і побачив її

Іван приїхав на курорт вперше. Йому щойно виповнилося двадцять два. Закінчив інститут, отримав диплом

Життєві історії 0

Літак сів у Кракові. Оксана не розуміла, як усе сталося. Від аеропорту її забрав молодий водій з табличкою “Оксана Михайлівна”. Він нічого не пояснював, лише усміхався: – Їдемо на свято, пані Оксано. Сподіваюся, кордон пройдемо швидко і без проблем. Коли вона під’їхала до рідної хати в Тернопільській області, їй у грудях щось защеміло. Яблуня добре вродила. Криниця стояла на тому ж місці. А на воротах – кольорові кульки і великий напис: “З Днем народження, мамо!” – Сюрприз! – вигукнула донька Ліля, вибігаючи з-за хати

– Ти не забула, що сьогодні твій день? – Оксана поглянула на себе в

Життєві історії 0

Була субота, коли Софія до мами приїхала консервацію взяти. Зайшла в погріб, а там банок 50. – Мамо, мені стільки не потрібно. Я ж стільки не з’їм сама. Може, частину залишимо тут? Ти ж могла б щось продати, щоб мати на хліб або роздати сусідам. – Ах, Софійко, я ж для тебе так старалася! Цілими ночами не спала, все консервувала, кожну баночку з любов’ю підписувала. Думала, донечка зрадіє, а ти не хочеш брати. Невже тобі не потрібна праця моя

П’ятдесят банок. Так виглядав черговий “подарунок” від мами Софії. Смішно, але ще вчора вона