В п’ятницю я весь день була на городі, сонечко виглянуло, треба картоплю садити. В цьому році я вирішила, що все буду садити потрошки, хоч і не маю сил, але треба якось жити. Бачу – заходить на моє подвір’я гарна пані. Вишукана така, в дорогому одязі. – Не впізнаєте мене, мамо? – питає. А стала, сперлася на сапку, і зовсім не розумію нічого – наче Світлана мені ввижається. – Світлано, ти? – несміливо питаю і сама не вірю, що до мене прийшла колишня невістка
Невістка зайшла на подвір’я, а я її не впізнала, ще б пак, адже минуло
Вчора подруга мені подзвонила, що в їх частині Києва вимкнули світло чомусь, я стала за доньку хвилюватися, адже зять на роботі, а вона з малою дитиною вдома. 20 разів я її набирала, та Валентина не брала телефон. Я одягнулася швиденько і до неї поїхала, адже якесь хвилювання було. Я вже маршрутці сиділа, як мене набрала донька. Та замість того, щоб заспокоїти, вона зі мною говорила сердито
Моя донька, відколи вийшла заміж, зрідка стала спілкуватися зі мною, немає у нас стосунків
В суботу я гостей не чекала, але бачу, що виходить з машини моя старша донька Оленка, і прямує до мене в хату. Я про всяке могла подумати, але точно не про те, що вона приїхала про спадщину уже зараз говорити. Дітей у мене двоє, дві доньки, і в обох життя склалося дуже по-різному
В суботу я гостей не чекала, але бачу, що виходить з машини моя старша
Все у нас було добре, а 2 роки тому моя подруга заладила, щоб я з нею в Італію їхала. Я спочатку відмовлялася, але потім собі подумала, що можна було б і спробувати, адже Микола хоч і все життя непогано заробляв, та ми всі його гроші відразу і витрачали, так що відкладеного у нас нема нічого. Так, про будинок Микола подбав, привів його до ладу, розбудував, зробив дорогий ремонт. І подвір’я гарно облаштував, і огорожу. Але ж нічого ми собі не відклали, на чорний день нема навіть 500 євро
– То ти сину машину, а я все життя маю на велосипеді їздити? –
Дуже багато років повз старий ліс і гори широка доріжка заростала травою. По ній давно ніхто не ходив, вона вже ледь виднілася поміж кущами та бур’янами. Та одного разу людина її знайшла і це стало для неї справжнім щастям
Багато років повз старий ліс і гори широка доріжка заростала травою. Роки минали дуже
Дійшло до того, що чоловік тижнями до мене не приїжджав, а ночував у своєї мами. Особливо важко мені було, коли я дитину народила, і мені потрібна була допомога чоловіка, а він весь час пропадав у своєї мами, але все це було для мене подано так, мовляв, Віктор на роботі. Тепер, коли ми зрозуміли, що у нас буде друга дитина, я переконала чоловіка, що треба, щоб він був поблизу, тому його бізнес доведеться перевезти до нас. Він погодився з цим аргументом, але лише до того часу, поки про це не дізналася його мама. Новину про онука ми поїхали їй разом повідомляти, були певні, що вона зрадіє. А заразом ми і про переведення бізнесу стали говорити. Тут свекруху і понесло
Ми з чоловіком приїхали до його мами в село, щоб сповістити їй гарну новину
Скільки точно місяців, я вже й не пам’ятаю сама, чоловік мій додому не приносить всю зарплату. Раніше такого ніколи не було, адже у нас з Миколою спільний сімейний бюджет був давно, а тут я його перестала впізнавати. Я ще якісь виправдання йому шукала, гнала недобрі думки, аж поки подруга мені очі не відкрила на все
Я вже не знаю скільки місяців, просто з рахунку збилася, мій чоловік став своїм
Відколи невістка поїхала за кордон на заробітки, вся хатня робота і її троє дітей – все на мені. Хто ж сину допоможе, як не я? А невістка всім навколо розповідає, що вона всіх нас годує. Прикро таке чути, якщо воно зовсім не так насправді
– Яка ваша Люба молодець, гроші висилає, і вас всіх годує! Не кожна б
Після розлучення з багатим чоловіком мені просто нікуди йти, і я попросилася пожити в будинку сестри, який зараз стоїть просто зачинений, бо вона на заробітках. А сестра, замість того, щоб протягнути мені руку допомоги, сказала, що дасть мені 100 євро на дорогу, щоб я їхала до неї в Італію на заробітки
– Ти на мої гроші не розраховуй, треба було швидше думати про своє майбутнє,
Я завжди вважала, що невістка у мене не така, не вгодив мені син тут. Але в цьому році я приїхала додому на початку квітня з Італії, і діти мої мене дуже здивували. Все виявилося зовсім не так, як я собі думала
Я ще думала – їхати мені додому зараз, чи вже на Великдень. Але вирішила

You cannot copy content of this page