fbpx

Відколи невістка поїхала за кордон на заробітки, вся хатня робота і її троє дітей – все на мені. Хто ж сину допоможе, як не я? А невістка всім навколо розповідає, що вона всіх нас годує. Прикро таке чути, якщо воно зовсім не так насправді

– Яка ваша Люба молодець, гроші висилає, і вас всіх годує! Не кожна б так змогла, – якось заявила мені одна наша родичка.

Ми з нею випадково на вулиці зустрілися, стали, як зазвичай, ми з нею говорити, і вона мене питає, чи я ще роботу собі не знайшла.

Я на неї дивлюся і не зовсім розумію, до чого вона хилить і що таке каже, адже я на пенсію нещодавно вийшла.

Так швидко ставати пенсіонеркою я не планувала, могла працювати ще, але моя невісточка зібралася і за кордон на заробітки поїхала, навіть нашої думки не спитала.

Залишила моєму сину троє дітей, а він сам не може справитися, от мені і доводиться допомагати, бо син сам точно не справиться.

Щоправда, невістка моя, Люба, щомісяця гроші висилає, щоб ми мали за що дітей утримувати. Я вважаю, що це нормально.

Але ж вона всім розповідає, що вона нас усіх годує! Родичі мені таке в очі кажуть, а мені від цього дуже неприємно, я життя прожила, і ні в кого грошей не просила, тим більше, у невістки.

Туди її ніхто не гнав, вона сама так вирішила, бо плакалася, що їм жити нема за що. А тепер, вона всім знайомим і родичам розповідає, що вона – нас всіх забезпечує і тягне на собі.

В Іспанії невістка всього два роки, тож галасу від неї більше, ніж тих грошей, які вона висилає.

Та й ті її євро нам уже немилі, бо слухати, що вона “нас всіх годує”, сил у мене більше немає.

Я не витримала якось, і сама їй зателефонувала в Мадрид. Питаю, навіщо вона нас ганьбить між людьми, що тепер родичі про нас подумають?

– Любо, – кажу. – Я тобі трьох дітей виховую, і гроші ти не для мене висилаєш, а для них.

Вона мовчить, бо сказати ж їй нічого. Залишила нам трьох дітей-школярів, а сама гріється під іспанським сонечком.

От скажіть, чи мала невістка право лишати два роки тому дітей і кудись їхати? Грошей їй захотілося! Могла б і трохи скромніше пожити. Але ж ні, Люба звикла жити “на широку ногу”!

Мій син в свій час років 10 на заробітки їздив за кордон, і гроші навіть дуже непогані заробляв, то ж я не раз казала невістці, що не варто витрачати все під нуль, а треба щось і мати на чорний день.

– Любо, ти відкладай гроші, – просила я її, але вона мене не слухала.

І тепер, коли син мій перестав їздити за кордон, і перестав заробляти гроші, він перестав її влаштовувати. Люба б з ним давно розлучилася, якби не діти.

То ж вона вирішила помінятися ролями – залишити чоловікові дітей, а сама поїхати на заробітки.

Син мій хороший, роботящий, без шкідливих звичок, відповідальний, одним словом батько що треба. Та все одно, справитися з трьома дітьми самому йому складно, тому я взялася допомагати.

Роблю жіночу роботу: прибираю, перу, прасую, готую дітям щодня їсти, намагаюся купувати для них смачні і корисні продукти, не годую їх будь-чим, тому на їду трохи грошей витрачаю.

Та й одяг зараз не дешевий, діти вже самі собі вибирають, що їм треба, а я лише оплачую. Діти хочуть гарно і модно одягатися. Я їм не шкодую, а на себе я грошей невістки жодного євро не витратила. Хіба обідаю чи вечеряю з ними, але я думаю, що за свою роботу я заслужила шматок м’яса? Я ж за її дітьми дивлюся, то хіба я не варта?

Мені дуже прикро, я не знаю, що робити, і як в цій ситуації правильно вчинити?

Я б давно все це кинула, так мені прикро від її слів, але хто ж, як не я, сину допоможе?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page