fbpx

Дійшло до того, що чоловік тижнями до мене не приїжджав, а ночував у своєї мами. Особливо важко мені було, коли я дитину народила, і мені потрібна була допомога чоловіка, а він весь час пропадав у своєї мами, але все це було для мене подано так, мовляв, Віктор на роботі. Тепер, коли ми зрозуміли, що у нас буде друга дитина, я переконала чоловіка, що треба, щоб він був поблизу, тому його бізнес доведеться перевезти до нас. Він погодився з цим аргументом, але лише до того часу, поки про це не дізналася його мама. Новину про онука ми поїхали їй разом повідомляти, були певні, що вона зрадіє. А заразом ми і про переведення бізнесу стали говорити. Тут свекруху і понесло

Ми з чоловіком приїхали до його мами в село, щоб сповістити їй гарну новину – я чекаю дитину, лікарі сказали, що цього разу буде хлопчик.

А вона нас так здивувала, що словами просто не описати. Не розумію, чи нормально це, коли мама себе так поводить?

Одружені ми вже 6 років, у нас є 4-річна донечка, а тепер знову буде поповнення.

Якщо чесно, то я цьому дуже рада, може хоч тепер чоловік буде більше хати триматися. Ми після весілля вирішили жити у мене, в сусідньому селі.

У моїх батьків доволі великий будинок, і я у них – єдина дитина, тому ми вирішили, що буде доцільніше жити у мене, адже у Віктора є ще старший брат, та й будинок у них менший.

Але моїй свекрусі ця ідея відразу до душі не припала, вона не хотіла Віктора відпускати з дому. Дітей у неї двоє, але всі давно помітили, що любить вона більше молодшого сина, тому і хотіла, щоб саме він вдома лишився.

Та його старший брат досі не одружений, вдома з батьками живе досі, і ми вирішили, що краще буде нам у мене жити. Його мама змирилася, бо іншого виходу у неї не було, але вона придумала, як зробити так, щоб Віктор часто до неї їздив.

У мого чоловіка в своєму селі був невеликий бізнес, який він спокійно міг перевезти до мене, але мама його переконала, що краще залишити все як є, і тоді вона була впевнена, що Віктор щодня буде у неї.

Так і сталося, Віктор мав працювати, тому кожен день їхав в своє село, добре, що хоч машина у нас була. А потім мій чоловік все частіше залишався спати вдома, бо казав, що до вечора запрацювався, а зранку треба знову вставати до роботи.

Дійшло до того, що він тижнями до мене не приїжджав, а ночував у своєї мами. Особливо важко мені було, коли я дитину народила, і мені потрібна була допомога чоловіка, а він весь час пропадав у своєї мами, але все це було для мене подано так, мовляв, Віктор на роботі.

Тепер, коли ми зрозуміли, що у нас буде друга дитина, я переконала чоловіка, що треба, щоб він був поблизу, тому його бізнес доведеться перевезти до нас. Він погодився з цим аргументом, але лише до того часу, поки про це не дізналася його мама.

Новину про онука ми поїхали їй разом повідомляти, були певні, що вона зрадіє. А заразом ми і про переведення бізнесу стали говорити. Тут свекруху і понесло, їй відразу стало зле. Так що, поїхали ми додому без “будьте здорові”.

На наступний день чоловік поїхав провідати маму, а звідти вже зателефонував, що мамі зле, вона практично злягла, тому доведеться зачекати з нашою затією.

Не хочеться погано думати про людей, але я просто впевнена, що з боку свекрухи – це звичайна гра на публіку, а мій чоловік – її улюблений син, на це ведеться.

Що мені робити? Як повернути чоловіка додому, адже у нас скоро буде двоє дітей. Чи мені все життя доведеться миритися з тим, що він живе на два будинки? І наскільки це нормально – така поведінка свекрухи?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page