Головна

Життєві історії

Світлано, він тобі ніхто, чужа людина. А тут мова йде про твою рідну сестру, якій зараз нема де подітися, – мама прийшла до мене з самого ранку в суботу, щоб переконати мене, що я по-родинному маю прийняти у себе сестру. Мені 40 років, я сама живу у великій двокімнатній квартирі. Це житло в свій час допомогли купити мені батьки, які додали приблизно 25 відсотків її вартості. Решту суми за квартиру сплатила я сама. Проте, зараз мама вважає, що має право заселити до мене сестру
Життєві історії 0
– Світлано, він тобі ніхто, чужа людина. А тут мова йде про твою рідну сестру, якій зараз нема де подітися, – мама прийшла до мене з самого ранку
То ти кажеш, мамо, що в Італії тобі було краще, ніж удома? – ображено питає мене донька. – В якійсь мірі, так, – чесно зізнаюся. Ірина опустила голову і деякий час мовчала. – Чай будеш? – Ні, краще зроби мені каву, – кажу. – Витягни з сумки, я привезла італійську. Дочка незадоволено пішла робити каву, а я сиділа за столом, згадувала своє минули, і хотіла сама для себе розібратися, чому ж мені Італія видалася кращою, ніж дім рідний
Життєві історії 0
– То ти кажеш, мамо, що в Італії тобі було краще, ніж удома? – ображено питає мене донька. – В якійсь мірі, так, – чесно зізнаюся. Ірина опустила
Віра повернулася додому і почула новину: її колишній чоловік, який кинув її заради іншої, тепер залишився сам, та ще й з дитиною. Що робити, Віра не знала, але оскільки вона так і не забула Богдана, то вирішила піти до нього, щоб самій переконатися, що ці новини не вигадка
Життєві історії 0
Наважилася на заробітки Віра тільки тоді, як втратила чоловіка. Ні, він живий-здоровий, просто в один момент її коханий Богдан заявив, що більше її не любить і що у
Як тільки запахло Різдвом, всі родичі з села, наче змовилися, стали мені телефонувати. Але телефонують кожен окремо. – Хочемо до тебе в місто приїхати, погостювати, гостинців привезти з села, скучили дуже. Я така здивована була, що й не знала, як з ними говорити, бо вже не пам’ятала хто і ким мені являється. Я ж коли жила в селі, то вся родина від мене відвернулася, бо я бідова була
Життєві історії 0
Так склалося життя, що я залишилася без чоловіка дуже давно. Та згадую свого Іванка й досі – такий він у мене був мені любий та милий, що й
Коли друга дружина подала на розлучення і забрала в Ігоря велику частину майна, він повернувся в село до батьків, адже більше свого житла не мав. Відтоді він став ходити до колишньої дружини та дітей і проситися назад, вибачатися, що залишив їх колись. – Якщо залишишся жити в селі, ми будемо твоїми сусідами, – сказала Оксана. – Тільки не думай, що все знову стане як раніше. Та чим довше Ігор жив в селі, тим більше родина стала його шкодувати, а від Оксани відвертатися
Життєві історії 0
Ігор ніколи не любив своє село. Маленький двір, стара хатина, покрита іржавим дахом. Бездоріжжя та шум птахів, які нагадували про те, як давно він залишив цей куточок землі.
Своїй подрузі Марії я ніколи не заздрила, вона мені як сестра була. Але я не могла збагнути – як вона аж так доробилася в Греції? Я теж була на заробітках, в Італії, але я навіть близько того не маю, що має Марія. Не розумію, може то в Греції заробітки більші, чи справа таки в наших дітях
Життєві історії 0
Я пам’ятаю, як усе почалося. 40 років тому, коли ми тільки переїхали в новий будинок, з Марією ми стали сусідками і подругами відразу. Спільне життя в одному під’їзді,
З часом Світлана зрозуміла, що Валентина Петрівна не була такою ідеальною жінкою, як їй здавалося спочатку. Виявилося, що свекруха була дуже вимогливою в побуті. Вона любила чистоту та порядок в усьому. – Світлано, я думаю, що ти вже готова взятися за приготування цієї страви, – якось сказала свекруха. – Тільки пам’ятай: треба уважно стежити за температурою в духовці, інакше все може зіпсуватися, – казала Валентина Петрівна, коли Світлана вперше спробувала приготувати знаменитий пиріг свекрухи
Життєві історії 0
Світлана сиділа за кухонним столом, міркуючи про своє життя. Вона давно звикла до того, що в її родині завжди була свекруха, Валентина Петрівна, яка, як не дивно, для
Мамо, ти привезла гроші? – перше, що запитала Марина, обіймаючи матір, яка після заробітків повернулася з Португалії. – Привезла, дочко, не хвилюйся. Тепер у нас буде все добре, – відповіла Поліна, з полегшенням усвідомлюючи, що повернулася додому після важких місяців на чужині. Але розчарувалася мати дуже швидко, євро ті йшли, як вода
Життєві історії 0
У невеличкому містечку на заході України жила звичайна сім’я: мати Поліна, її двоє дітей, син Віталій та дочка Марина. Їхній будинок, хоча й не великий дуже, був завжди
А чи не забагато для неї – аж 1500 євро? Вона нам ніхто, – заявив мені мій чоловік, коли дізнався, що я збираюся поїхати до колишньої невістки не лише з гостинцями, але і гроші їй дати. – Внуки нам теж ніхто? – задаю уточнююче запитання. – Внуки – то інша справа. Ти їм он скільки гостинців везеш – і одяг, і іграшки, і смаколики. Цього буде цілком достатньо, – каже чоловік. Я спочатку не розуміла, чому чоловік так проти, щоб я гроші невістці давала, але потім з’ясувалося, що він машину нову запримітив
Життєві історії 0
– А чи не забагато для неї – аж 1500 євро? Вона нам ніхто, – заявив мені мій чоловік, коли дізнався, що я збираюся поїхати до колишньої невістки
А ти думала, що і грошей заробиш, і сім’ю збережеш? – питає мене зовиця. – Так поки ти в своїй сонячній Іспанії ласувала цитрусовими, і грілася на сонечку, тут теж відбулися маленькі зміни, – каже. Так вийшло, що я приїхала додому без попередження, і просто ошелешена тими “маленькими змінами”, які побачила. На моєму подвір’ї повним ходом господарює сестра мого чоловіка, а cам чоловік тимчасово проживає у іншої жінки в сусідньому селі
Життєві історії 0
– А ти думала, що і грошей заробиш, і сім’ю збережеш? – питає мене зовиця. – Так поки ти в своїй сонячній Іспанії ласувала цитрусовими, і грілася на

You cannot copy content of this page