Світлана сиділа за кухонним столом, міркуючи про своє життя. Вона давно звикла до того, що в її родині завжди була свекруха, Валентина Петрівна, яка, як не дивно, для багатьох була прикладом ідеальної матері.
Але для Світлани вона стала не лише свекрухою, а й другом, підтримкою, і навіть джерелом життєвої мудрості. Вони познайомились не так давно — кілька років тому, коли Світлана вперше прийшла в дім Валентини Петрівни, щоб побачити свого майбутнього чоловіка, Олексія.
Того дня Світлана переживала, як це зазвичай буває перед знайомством з новою родиною. Але вона не могла навіть уявити, яким чином цей день змінить її життя.
— Доброго дня! — сказала Світлана, входячи до дому Олексія. Валентина Петрівна зустрічала її на порозі, вражаючи своєю доброзичливістю та теплом.
— О, Світлано, як я рада, що ви прийшли! Вітаю, заходьте, ми вас вже чекали, — сказала Валентина Петрівна, відразу запрошуючи до столу.
Вона була середнього віку, але виглядала на десять років молодшою. Очі світлилися добротою, а її голос був м’яким і приємним. Світлана здивувалася, бо всі її знайомі попереджали, що свекрухи, як правило, можуть бути суворими і вимогливими.
Але тут перед нею була жінка, яка нагадувала більше доброго друга, аніж сувору матір.
Після обіду Світлана і Валентина Петрівна залишилися на кухні, коли Олексій пішов вивести собаку на прогулянку.
— Світлано, я хочу, щоб ми стали подругами, — несподівано сказала Валентина Петрівна, поглядаючи на свою нову невістку. — Я знаю, що часто свекрухи й невістки мають складні стосунки, але я впевнена, що ми зможемо знайти спільну мову. Ти чудова дівчина, і Олексій дуже щасливий з тобою.
Світлана почервоніла і не знала, що відповісти. Вона була вражена, бо не очікувала такої прямолінійності і тепла від жінки, з якою тільки познайомилася.
— Дякую, Валентино Петрівно, мені дуже приємно. Я також хочу, щоб наші стосунки були гармонійними, — відповіла вона, намагаючись не виглядати занадто розгубленою.
І це був початок їхньої дружби.
З часом Світлана зрозуміла, що Валентина Петрівна не була такою ідеалізованою жінкою, як їй здавалося спочатку. Виявилося, що свекруха була дуже вимогливою в побуті.
Вона любила порядок, чистоту та регулярність у всьому. І хоча це іноді ставало викликом для Світлани, вона поступово почала отримувати задоволення від того, що вчилася новим життєвим навичкам під керівництвом свекрухи.
— Світлано, я думаю, що ти вже готова взятися за приготування цієї страви. Тільки пам’ятай: треба уважно стежити за температурою в духовці, інакше все може зіпсуватися, — казала Валентина Петрівна, коли Світлана вперше спробувала приготувати знаменитий пиріг свекрухи.
— Я постараюся, — усміхнулася Світлана, але всередині вона відчувала хвилювання. Вона знала, що Валентина Петрівна дуже вимоглива і вважає, що кожна дрібниця має значення.
В той момент вона згадала, як багато разів нервувала, коли вперше потрапляла в дім свекрухи. І хоч їй здавалось, що це не буде легко, з часом вона почала розуміти, що Валентина Петрівна просто хоче бачити свою невістку успішною і щасливою.
Одного разу, коли Світлана готувала вечерю для Олексія і його матері, вони випадково заговорили про стосунки.
— Можливо, для тебе це здається дивним, Світлано, але на початку наші стосунки з Олексієм були дуже складними, — сказала Валентина Петрівна, дивлячись, як Світлана старанно нарізає овочі.
— Я не знала цього, — здивувалася Світлана.
— Олексій дуже сильно ображався на мене через те, що я завжди втручалася у його життя. Він хотів бути самостійним, а я все намагалася допомогти. Це було нелегко для нас обох. Але з часом я зрозуміла, що треба відпустити його і дати йому шанс зробити свій шлях. Це було важко, але необхідно, — сказала Валентина Петрівна, обережно і ніжно поглядаючи на свою невістку.
Світлана відчула, як серце стискається. Вона навіть не уявляла, що Олексій пережив такі труднощі в стосунках із матір’ю.
— А як ви тоді змогли подолати це? — запитала вона.
— Ми навчилися розуміти один одного, — відповіла свекруха.
— І я думаю, що саме зараз, коли я бачу тебе, я розумію, як важливо дати молодим людям простір для їхнього власного життя. Я хочу, щоб ти і Олексій були щасливі разом, і я не буду стояти на вашому шляху.
Ці слова стали для Світлани справжнім відкриттям. Вона зрозуміла, що свекруха не просто любить її сина, але і по-справжньому переживає за її стосунки з ним.
Вона зрозуміла, що Валентина Петрівна не була просто суворою жінкою, яка ставить вимоги. Вона була мамою, яка хотіла тільки одного — щоб її дитина була щаслива.
Минув рік, і Світлана і Олексій почали готуватися до весілля. Валентина Петрівна стала для Світлани справжньою подругою і на допомогу не лише в побуті, а й у питаннях життя.
Одного разу, коли Світлана і Олексій святкували свою першу річницю, Світлана поділилася з свекрухою своїми переживаннями.
— Валентино Петрівно, я не знаю, як вам це вдалося. З Олексієм ми вже стільки всього пережили разом, а вам довелося бути такою терплячою. Як ви змогли все це пережити?
— Я просто любила його, Світлано. І зараз я люблю тебе, бо ти — частина моєї родини, — сказала Валентина Петрівна, обійнявши невістку. — Це все, що потрібно. Любов і терпіння. А решта прийде з часом.
Ці прості слова стали для Світлани справжнім життєвим уроком. Вона зрозуміла, що стосунки між свекрухою і невісткою можуть бути не лише мирними, але й справжніми, коли є підтримка, розуміння і, головне, любов.
З того часу стосунки Світлани та Валентини Петрівни стали ще більш тісними. Вони разом проводили час, підтримували одна одну і ділилися порадами. І навіть коли виникали дрібні непорозуміння, вони завжди знаходили спільну мову.
І ось тепер, сидячи на кухні, Світлана міркувала про те, як багато змінилося в її житті завдяки Валентині Петрівні. Вона вже не переживала через дрібниці, бо розуміла, що головне — це взаємопідтримка, любов і повага.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
