Життєві історії
Любомир перекинув мачусі гроші, і став думати, що робити далі. Пізній дзвінок, який пролунав вже після опівночі, не віщував нічого доброго. До того ж, телефонувала Віра, друга дружина
– Тамаро, позич мені 5 тисяч євро, – каже мені моя подруга Світлана, яка зі мною разом в Італії працює, і з якою ми вже встигли неабияк здружитися
– Ти що, отак повз рідну маму пройдеш, і навіть не зупинишся, не запитаєш, як в мене справи? – підтупцювала до мене моя мама в своїх коронних туфельках
Досить частенько помічаєш, що є ж такі люди, напевно кожен із ними в своєму житті зустрічався та спілкувався – прибідняються вони завжди, щоб не мали вони та як
Іноді мені все таки здається, що я маючи велику родину, я залишаюся зовсім самотньою людиною, ні допомоги не маю, ні підтримки особливої від них я не бачу, хоча
– Скільки я тобі разів говорила, щоб ти не їла у бабусі? – стала картати шестирічну доньку Олена. Дівчинка гралася на подвір’ї, а Марія прийшла з магазину. Алінка
– Катрусе, ти? Оце так зустріч! – Олег підійшов до сусіднього столика в кафе, щоб привітатися з жінкою, з якою вони не бачилися майже 20 років. – Тепер
Коли Валентина зі своїм чоловіком збиралися одружитися та грати весілля, то мама й тато нареченого сказали, щоб весілля робили лише свати саме за свій рахунок, а вони відкладатимуть
– Христино, навіщо тобі стільки ковбаси? – питає чоловік у дружини, яка у свій продуктовий візочок поставила кілька видів не дешевої ковбаси. – Що ти задумала? Дружина лише
– Мама твоя, отже і тобі жити з нею, – заявила мені донька. – Поки ти в Італії собі жила, я доглядала бабусю, а тепер, коли ти повернулася,