– Катрусе, ти? Оце так зустріч! – Олег підійшов до сусіднього столика в кафе, щоб привітатися з жінкою, з якою вони не бачилися майже 20 років.
– Тепер я Катерина Іванівна. І не розумію, чому ти так радієш нашій зустрічі, після всього, що ти зробив? – спокійно допиваючи свою каву, відповіла Катерина.
– Катрусю, облиш, це ж коли було? Я і справді дуже радий тебе бачити!
Не дочекавшись запрошення, Олег підсів за столик до молодої жінки.
– Якою ж ти красивою стала! Та тебе просто не впізнати! Ну, розповідай, як ти, де, що? – молодик став жваво розпитувати свою знайому про її життя.
Катерина дивилася на нього і не могла зрозуміти, чому він з’явився в її житті саме зараз? Для чого доля підготувала їм цю випадкову зустріч?
Перед очима відразу спливли події 20-річної давності, а в душі почалася справжня буря. Серце стало калатати так сильно, що Катерині ледве вдалося вгамувати свої емоції.
Ось вона, молода 18-річна дівчина крутиться біля дзеркала у весільній сукні, адже в неї через тиждень весілля. В голові купа планів і мрій про щасливе сімейне життя.
Мама тоді була проти її такого раннього шлюбу, адже Катерина студентка, і їй вчитися треба. Та хіба любові накажеш?
Молода дівчина закохалася у сусідського хлопця Олега, який був старшим від неї аж на 6 років. Майбутній зять мамі дівчини не подобався, бо був ще тим шибеником, але відмовити доньку від цього шлюбу вона не змогла.
“Він не одружиться з тобою. Я дитину від нього чекаю”, – слова найкращої подруги Катерини, яка, до того ж, мала бути у них на весіллі дружкою, прозвучали як вирок.
“Оленко, що ти таке говориш? Олег – мій наречений”, – розплакалася Катя.
“Був твій, а стане моїм. Ти ж розумієш, що дитина – це дуже серйозно. Так що, подруго, знімай свою сукню, не пригодиться вона тобі цього разу. А Олега відпусти, так буде для всіх краще”.
До весілля залишалося всього кілька днів, зал оплачений, гості запрошені. Катерина просто ридала, хоча розуміла, що сльозами горю не допоможеш
“Це навіть краще, що ти все знаєш. Пробач, якщо зможеш”, – це все, що в своє оправдання сказав Олег.
Весілля відмінили, Олег з Оленою поїхали за кордон, це її батьки все організували. А Катерина зачинила свою сукню у шафу, як і зачинила своє серце на замок.
Зараз Катерині 38 років, а вона досі не заміжня. Після всього, що сталося, вона кинулася в роботу. Проте, дівчина нещодавно стала зустрічатися з Андрієм, який, власне, на роботі її і побачив.
Андрій Іванович – її начальник. Він давно звернув увагу на красуню-Катерину, але вона ніяк не хотіла впускати його в своє життя.
– Ой, донечко, втратиш такого нареченого, то не пережалієш, – радила Катерині мама. – Виходь заміж, навіть не думай. Будь-яка дівчина була б щасливою стати його дружиною – і красивий, і розумний, а головне – любить тебе по-справжньому.
Після довгих роздумів Катерина, нарешті, погодилася, але тут знову в її житті з’явився Олег.
Їхню випадкову зустріч в кафе він розцінив як долю, і вже після цього не давав проходу Катерині. Так розворушив старі почуття, які досі не згасли у серці дівчини, що зробив їй пропозицію і вона відповіла згодою.
Сімейне життя у Олега з Оленою не склалося, вони розлучилися. І тепер, дивлячись на успішну Катерину, яка так і не вийшла заміж, він поспішив зробити їй пропозицію, бо не хотів втрачати вигідну для себе партію.
– Одумайся, доню! Зрадив раз, і вдруге зрадить. Та у нього двоє дітей, йому їх на ноги треба ставити, – намагалася мама достукатися до здорового глузду доньки, але та наче перебувала під чарами Олега.
У призначений день Олег з шикарним букетом квітів, купленим за останні гроші, стояв біля РАЦСу і чекав на свою наречену. В голові у нього вже вимальовувалася картинка, як він тепер заживе з своєю дружиною, у якої є і квартира, і машина, і до того ж, вона досі його щиро любить.
Раптом у Олега задзвонив телефон. Він підняв слухавку і почув незнайомий чоловічий голос:
“Катерина не прийде, вона – моя наречена. А ти її не вартий. І всі ці роки вона чекала не на твоє повернення, а на щасливу зустріч зі мною”.
Від нерозуміння, що відбувається, Олег набрав Катерину, але був збій виклику.
Він не тямився від злості, як це вона посміла кинути його перед вівтарем? Невдячна така, не змогла оцінити свого щастя.
Та Катерина таки оцінила своє справжнє щастя, яким виявився Андрій. А свій номер телефону вона змінила, бо навіщо в нове життя брати щось старе?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.