fbpx
Наша єдина донька виходить заміж. Хлопець, начебто, непоганий. Одна проблема, що бідний! Наша Оксана для нього – вигідна партія: з квартирою, з машиною, з роботою, з багатими батьками. Не наречена, а мрія! Хочеться вірити в краще, але, швидше за все, любить хлопець не нашу дочку, а її матеріальне становище
– Наша єдина донька Оксана виходить заміж. У нас досить забезпечена родина, і дочка, звичайно, завидна наречена! – розповідає Стефанія Миколаївна. – У неї своя квартира, автомобіль, який
Надія Михайлівна залишилася зовсім одна, у своїй хатині в селі. Жінка мала двох доньок, вони давно жили в місті. Вона ніколи їх не хотіла турбувати, але чекала їх щодня, як промені сонця. Одного разу вона наважилася набрати старшу доньку. Марина взяла телефон відразу, але після розмови з нею, Надія зрозуміла, що нікому вона вже тут не потрібна
У маленькому селі, яке знаходилося десь в 30 хвилинах від міста жила одна бабуся – Надія Михайлівна. Вона була людиною світлою, завжди була дуже весела і добра до
Ніколи б не подумала, що невістка мені ті сто гривень згадає. Я, звичайно, вголос їй нічого не сказала, але мені було дуже неприємно в цій ситуації. Більше в житті з нею ніяких справ мати не буду
– Виявляється, у моєї невістки дуже добра пам’ять. Днями вона про мій так званий «борг», згадала. Уявляєте, два місяці пам’ятає! – ображено розповідає 58-мирічна Любов Вікторівна. – Сто
Повиростали діти й стали просити Надію, щоб продала свою хатину в селі, бо не вистачає їм на квартиру. Обіцяли забрати з собою, в місто. Надія відразу засумувала, але не могла відмовити вже дорослим дітям. Покупець знайшовся швидко, адже, хоч хатинка була маленька, та гарно доглянута і великий садок поруч. А Надя поїхала тоді в місто з дітьми. Тепер сусіди часто бачили, як вона приїжджала і ходила біля батьківської хати, а на подвір’я заходити не наважувалася, а одного разу її перестріла сусідка
Подвір’я сім’ї Климчуків у великому та гарному селі знає мало не кожен. Старші люди пригадують, як колись у напіврозваленій ліпленій глиняній хатинці поселилося подружжя переселенців — Євка з
Мій чоловік був старший за мене на тринадцять років. І відразу ж після весілля заявив, що я занадто молода, а, значить, і без досвіду. Тому всі рішення будуть прийматися ним і обговоренню не підлягають. Так ми прожили дванадцять років, тепер я дуже шкодую про це
Ще з дитинства я вирізнялася впертістю характеру. То ж, щоб вирватися з батьківської опіки, я вийшла заміж у вісімнадцять років проти батьківської волі, щоб скоріше вирватися з дому.
Батьки мене попереджали, щоб я добре подумала, перш, ніж вийти заміж за розлученого чоловіка, в якого в першому шлюбі залишилося двоє дітей. Володимир здався мені чудовим чоловіком, тому через пів року ми з ним розписалися. Все обіцяло бути добре, але я не до кінця врахувала вплив його дітей на наш шлюб
Після розлучення я залишилася з якоюсь пустотою в душі. Ми з чоловіком, проживши чотири роки, розійшлися, як чужі люди. Дітей в цьому шлюбі у нас не було, але
Коли моя донька не запросила рідного брата на своє весілля, я зрозуміла, що між дітьми миру немає. Ми з чоловіком, як батьки, прийшли тільки привітати на розпис, подарували гроші і пішли. Я ростила і любила всіх дітей однаково, то чому ж зараз вони не хочуть бачити один одного
Проживши життя і маючи трьох дітей, я можу підвести сумний підсумок – я не знаю, як їх правильно виховувати. Вірніше, я думала, що знаю, і навіть ростила їх
Я продала батьківську хату і Іван поїхав по селах шукати для нас будинок. Але я не знала, що перед цим він подав на розлучення. І будинок куплений не просто після розлучення, а ще й оформлений на свекруху. Ось так я опинилась на вулиці
Свою любов я зустріла ще в університеті. Михайло сидів на заняттях біля мене і завжди допомагав. Наша дружба переросла в кохання. Але на п’ятому курсі, після канікул, Михайло
Галина вже тиждень ходила темна як хмара. Нещодавно їй чоловік повідомив, що його батьки перепишуть все майно на молодшого брата. А це стільки добра, що Галя тепер і спати не може: трикімнатна квартира в центрі столиці, дві квартири трохи скромніше, трохи далі від центру, двокімнатна за містом, та величезний двоповерховий котедж. Галина довго ще сумувала, а потім набралася сміливості, і зателефонувала свекру
Інколи, здавалося б, що сімейні відносини у батьків з дітьми дуже добрі, допоки не постане питання спадку, тоді все й випливає назовні. На жаль багато рідних людей стають
Так пройшло багато років – Тарас їздив на роботу, його не було місяцями, а Віра сиділа вдома, хоч діти вже цього і не потребували. Старший син якраз закінчував школу, і одного разу чоловік повідомив, що йде від неї. Після розлучення Віра таки знайшла роботу – пішла працювати продавцем в місцевий магазин. Тепер жінка розуміє, що мама мала рацію, коли просила її працювати і сподіватися на себе 
Віра дочекалася Тараса з армії, закінчила університет. Вони розписалися без гучних святкувань. Почали жити, дітки з’явилися з різницею в п’ять років – спочатку син, а потім донечка. На

You cannot copy content of this page