fbpx

Я продала батьківську хату і Іван поїхав по селах шукати для нас будинок. Але я не знала, що перед цим він подав на розлучення. І будинок куплений не просто після розлучення, а ще й оформлений на свекруху. Ось так я опинилась на вулиці

Свою любов я зустріла ще в університеті. Михайло сидів на заняттях біля мене і завжди допомагав. Наша дружба переросла в кохання. Але на п’ятому курсі, після канікул, Михайло на навчання не повернувся. Зате прийшла сумна звістка від його батьків, що хлопця більше немає.

Ця подія дуже вплинула на моє життя. Я ледь закінчила університет, після чого батьки забрали мене додому. Ми жили в маленькому селі, роботи не було. Але у нас було господарство, я почала їздити на заробітки закордон. То ж і себе забезпечувала, і батькам допомагала. Заміж не хотіла, бо не могла забути Михайла. Так ми прожили кілька довгих років.

Коли не стало батьків, я злякалася самотності. Мені на той час було уже тридцять п’ять. Івану було сорок, і він був розлучений. Вийшла я заміж, переїхала до чоловіка. Але щастя я не отримала. Жили ми з ним непогано, і все було б добре, якби не свекруха. Виявилось, що вона не хотіла одруження сина, вже раз розлучила його з попередньою жінкою. Я просила чоловіка виїхати в моє рідне село, в батьківський дім, але він не хотів втратити роботу.

При синові свекруха мовчала, а коли він був на роботі, ні в чому себе не обмежувала, говорила мені такі речі, яких я зроду не чула. Не знаю як, але так ми прожили ще дев’ять років. І коли ми з чоловіком вирішили купити будиночок десь у селі, поблизу місця його роботи, то я дуже зраділа. Невелику частину грошей дали йому родичі, а більшу частину я отримала від продажу батьківського дому.

Чоловік взяв відпустку, поїздив по селах і купив житло. Але я не знала, що перед цим він подав на розлучення і вже був суд. І будинок куплений не просто після розлучення, а ще й оформлений на свекруху!

Ось так я опинилась на вулиці. Як це страшно! Влаштуватись на роботу продавцем на базарі і знімати квартиру? Але ж зарплата тільки трішки більша від квартплати. Зняла хатину в селі, а тут роботи немає. Все дуже складно. Я постійно картала себе – навіщо я взагалі виходила заміж. Жила б собі у своєму домі і горя не знала б. Боюся і думати, яка мене чекає старість. Немає дітей, немає роботи, немає житла, не буде пенсії.

А мій колишній чоловік втратив здоров’я, почав хворіти. Тепер він часто приїздить до мене і просить простити його. Йому і справді зараз дуже важко, свекрухи нещодавно не стало. Можна б було зійтися і жити далі. Але я не можу йому пробачити того, що вони зі мною зробили.

Мені ще п’ятдесяти нема. Думаю знову поїхати на заробітки, може і життя налагодиться. А Іван – Бог йому суддя, нехай живе, як знає в хаті, придбаній за мої гроші.

Фото ілюстративне – dedale.

You cannot copy content of this page