Вона приїхала, щоб мені настрій зіпсувати? Ти ж казав, що нова квартира нам буде, я вже й речі поскладала, батька попросила, щоб він машиною допоміг нам все перевезти, а виявляється, в новій квартирі твоя мама розкошуватиме! Невістка не на жарт розійшлася, коли зрозуміла, що її мрія про переїзд в новеньку квартиру так і залишиться мрією. – Не приймай все так близько до серця, мама ще може передумати, – заспокоював мій син свою дружину
– Вона приїхала, щоб мені настрій зіпсувати? Ти ж казав, що нова квартира нам буде, я вже й речі поскладала, батька попросила, щоб він машиною допоміг нам все
У чоловіка вже давно була інша, і він знав, що буде йти від мене. Але перед розлученням попросив кошти і я наївна взяла кредит, і ще з 2 кредиток зняла всі гроші, десь 70 тис гривень готівкою. На що чоловік заявив згодом – то твої проблеми. Важко було зрозуміти, як людина, з якою ти прожила стільки років, може так вчинити
Зрада чоловіка дуже круто змінила моє життя. Я стала сильнішою, бо по-іншому просто неможливо було. Але хоч і минуло вже багато років, мене досі болить. Про зради я
Степане, я не зрозуміла, твоя мама за наші гроші збирається жити? Тиждень як приїхала, а поки що же жодного євро не дала. Ти собі як хочеш, а я більше не буду купувати продукти за свої гроші. Невістка з моїм сином говорила голосно, тож я все добре почула. Вірі не сподобалося те, що я приїхала і хочу жити за їхній рахунок. Хоча насправді це не зовсім так, бо я приїхала в свою квартиру
– Степане, я не зрозуміла, твоя мама за наші гроші збирається жити? Тиждень як приїхала, а поки що же жодного євро не дала. Ти собі як хочеш, а
На Миколая Ірина теж працювала, але в другу зміну, тому повернулася в кімнату, щоб застелити ліжко, і коли підняла подушку – ледь не обімліла, бо побачила там дуже красивий гаманець. Жінка дуже зраділа сюрпризу, бо ще кілька секунд тому назад вона була впевнена, що чоловік забув за свято і не принотував жодного подарунку, але виявилося, що таки не забув. Нехай гаманець, але все ж, приємно. Ірина взяла до рук подарунок, і зрозуміла, що він не пустий, а коли відкрила гаманець, то аж присіла – в ньому було 40 тисяч гривень, і записка
Сьогодні ввечері Микола знову затримувався на роботі, і Ірина не на жарт хвилювалася, адже такого ніколи не було, чоловік йшов з роботи відразу додому. У дружини крутилося в
Декілька днів тому свекруха мені дала 1000 гривень. – Візьми, Іринко, онукам щось на Миколайчика купиш під подушечку, хай це від мене буде. Я подякувала дуже, кладу в гаманець, а вона: – А це моєму Петрові, чоловікові своєму, щось придбаєш, – і 500 гривень мені дає. Я ще посміхнулася у відповідь і ці гроші взяла. Та я гадки не мала, як ще вилізуть мені ці 500 гривень
Зараз сиджу і просто не знаю, як реагувати і що робити мені, бо ситуація, яка склалася – вже зовсім мені не подобається, м’яко кажучи. Коли ми з моїм
Ти не сприйми це неправильно, просто у мене своїх дітей немає, і я хотіла б тобі трошки допомогти, – сказала Настя і витягнула з гаманця 200 євро і поклала їх на стіл. – Це для твоїх дітей, – сказала вона. – Я хочу, щоб на святого Миколая вони отримали подарунки. Я хочу бути Миколаєм для твоїх малят. Мене вразило її рішення. Як так? Як людина, яка давно зі мною не бачилася, може так без вагань допомогти? Я спочатку не могла повірити своїм очам. Я намагалася відмовити подрузі, мені було дуже незручно брати у неї гроші, але вона була рішучою
Я ніколи не вірила, що чужі люди можуть допомогти більше, ніж рідні. І, можливо, я б так і залишилася з цією думкою, якби не одна випадкова зустріч. Мені
В Італії Олена працювала 10 років, гроші, які заробляла ділила між своїми трьома дітьми. Собі залишалося лише трохи, але й мати не купувала, особливо, нічого. А коли повернулася, то сподівалася, що дочка доглядатиме її. Та Марія відразу відмовилася, мовляв, у неї сім’я, роботи багато і дитина мала. Олену забрала до себе невістка меншого сина. Жилося матері в невістки добре, але вона дуже шкодувала, що зробила одну помилку, коли ще в Італії була
Марія виросла в родині, де в батьків було троє дітей: вона і два молодші брати. Їх сім’ї завжди було важко. Її мати, Олена, з дитинства привчала дітей до
Одного дня Дарина підслухала розмову свекрухи з подругою. – Уявляєш, Тамаро, вона навіть меблі не приймає від мене, я ж їй запропонувала свій дубовий гарнітур! А квартира ж у неї ця зовсім страшна, ремонт потрібен капітальний. Але невістка командує, не хоче нічого робити, каже, що це її дім і мені тут нічого свої порядки встановлювати. Дарина ледь стояла на ногах, але вирішила зробити вигляд, що не сталося нічого
– А, можливо, штори тут ці ми замінимо? – Ольга Миколаївна демонстративно обсмикнула велику портьєру у невеличкій вітальні. – Такий похмурий та сірий колір у них, наче вицвілий
Ти не можеш відмовитися від мене, бо я тебе виростила, – каже мені мама, і сподівається, що це нагадування якось вплине на мене. – Я це пам’ятаю, мамо, – спокійно кажу. – Але чи думала ти про це, коли практично вигнала мене з дому? – нагадала я їй. – Ніхто тебе не виганяв, ти просто поїхала вчитися, – стала виправдовуватися мама. Але і вона, і я добре знали, що це було не так, мама мене випровадила з дому при першій кращій можливості, бо вважала, що я заважаю її щастю з вітчимом
– Ти не можеш відмовитися від мене, бо я тебе виростила, – каже мені мама, і сподівається, що це нагадування якось вплине на мене. – Я це пам’ятаю,
В свої 67 Галина ще гарувала в Іспанії, заробляла добре, хоча сил вже не було, й самопочуття підводимо. Але й дітям слова не казала, боялася скаржитися, бо вони постійно кликали її додому. І син, і донька вмовляли матір повернутися, але Галина ніби й не чула їх. Зате щодня телефонувала родині, скаржилася, що їй важко, руки й ноги не слухають, спати не може та й їсть вже не все. – Як можна так? Всіх грошей не заробиш. Чого ж вона там сидить? Додому її забирайте, – дорікали дітям сусіди. – Не хвилюйтесь, дітки, я ще рік-два побуду тут, а потім з грошима до вас повернуся, вони нам просто заздрять усі
Галина завжди була сильною жінкою. У своїх 67 років вона виглядала молодше, ніж більшість її одноліток. І хоча в її очах було видно всю мудрість, набуту за життя,

You cannot copy content of this page