Головна

Життєві історії

Ти запитай, чи ти йому без грошей потрібна? – каже мені донька. – Мамо, ну ти собі і надумала – на старості років за італійця заміж виходити! – До чого тут гроші? Я ще навіть не погодилася, – кажу. – То що тобі заважає купити квартиру внучці? Мамо, за два роки ти вже, напевно, чимало склала, а весілля ми плануємо робити на наступний рік, то ж за рік ти ще назбираєш грошей, і зможеш гонорово внучці на весілля ключі від квартири подаруєш, – мріє моя дочка
Життєві історії 0
– Ти запитай, чи ти йому без грошей потрібна? – каже мені донька. – Мамо, ну ти собі і надумала – на старості років за італійця заміж виходити!
Мамо, ти чого така на мене ображена? Ти ж самостійна, доросла людина, у тебе все гаразд. Ти не потребуєш, щоб я постійно була поруч. У тебе своє життя, а в мене – своє. Відколи чоловіка не стало, доньки часто приїжджали до мене – підтримували, допомагали, привозили продукти. А, як пів року минуло, то змінилося дуже усе
Життєві історії 0
Я не можу точно сказати, коли саме це сталося, але після того, як чоловіка не стало, я почала помічати, як змінюється моє відношення щодо вихідних та свят. Здавалося,
Ми на Новий рік з друзями їдемо відпочивати, вже й готель забронювали, – каже мені моя донька Орися. А я сиджу, слухаю, вже підозрюю, до чого вона клонить, але мовчу. – Мамо, а діти з тобою залишаться, – вже вирішила вона за нас обох. – Це не надовго, всього на 3-4 дні, – каже. Орися була впевнена, що я їй не відмовлю, от тільки цього разу я була змушена її розчарувати. – Я не можу, – спокійно кажу. – У мене теж є плани. Треба було бачити вираз обличчя доньки
Життєві історії 0
– Ми на Новий рік з друзями їдемо відпочивати, вже й готель забронювали, – каже мені моя донька Орися. А я сиджу, слухаю, вже підозрюю, до чого вона
Мамо, вибач, але цього року ми з Оленою вирішили поїхати до її батьків. У нас свої плани. Дуже шкода, що не зможемо бути з тобою. Але давай якось іншим разом побачимося. Ти не ображайся, а зрозумій мене, я їм не можу відмовити. Обов’язково будемо наступного разу у тебе на Різдво. Не ображайся. Добре? – Сину, ти ж обіцяв, що приїдеш. Це ж Різдво. Як же ж так, – розчаровано мовила мати, схилившись біля пічки, яка одна ділилася з нею теплом на старості років
Життєві історії 0
Ірина Олексіївна сиділа на старому дерев’яному стільці в своїй затишній кухні. Вікна були завішані важкими гардинами, які вже давно зіпсувалися від часу, але все одно створювали відчуття домашнього
Про зраду чоловіка Вікторія дізналася не від чужих людей, а від нього самого. Він тоді якраз з Києва додому на тиждень приїхав, працює зараз в столиці. Привіз гроші хороші, гостинці, все як завжди, але Вікторія побачила, що якийсь він не такий, дуже багато їй уваги приділяє, ніби відчуває за собою якусь вину
Життєві історії 0
У цей вечір Вікторії було по-особливому сумно. Зима накрила Київ снігом, але це не відволікало її від думок, які крутилися в її голові. Тисячі думок, які без кінця
Уявляєте, свахо, мені Миколай приніс нову пральну машину. Я навіть не сподівалася, – поділилася радісною новиною по телефону мама мого зятя. Я знала, що і зять, і моя дочка непогано заробляють, але пралка на Миколая для свахи – це занадто. І хоч мені стало трохи не по собі, адже мені таких дорогих подарунків діти не дарують, та я вирішила, не звертати на це увагу. До того ж, наближався мій день народження і я подумала, що свасі на Миколая щось значуще подарували, а мене діти уважать на ювілей, але на дні народження я була відверто засмучена
Життєві історії 0
– Уявляєте, свахо, мені Миколай приніс нову пральну машину. Я навіть не сподівалася, – поділилася радісною новиною по телефону мама мого зятя. Я знала, що і зять, і
Коли син сказав матері, що одружується, Марія дуже зраділа, але новина, що він приведе невістку додому – засмутила її. Мати чомусь весь час думала, що син кудись свою дружину поведе, але вибору в неї не було, тому вона перебралася в найменшу кімнату в квартирі, аби дітям добре було. Лише рідна донька не зрозуміла цього і попросила в матері гроші за частину своєї квартири. Марія тоді ще не знала, що задумала невістка її
Життєві історії 0
Марія Степанівна ніколи не могла б навіть передбачити, як складеться її старість. Жінці завжди, здавалося, що все б мало бути добре: трикімнатна квартира, сини та донька, і навіть
Весілля має робити сваха, вона у нас он яка багачка, – каже мій майбутній сват, докидаючи собі в тарілку весь сир. – Та ви не думайте, ми теж щось допоможемо, – поспішила виправити чоловіка його дружина. – Ірино, ну ти скажеш? Чим ми поможемо? Сваха заробляє по тисячі євро в місяць, а ми по кілька тисяч гривень всього. Різницю відчуваєш? – сват не мав наміру відмовлятися від свого переконання, що за все маю платити я
Життєві історії 0
– Весілля має робити сваха, вона у нас он яка багачка, – каже мій майбутній сват, докидаючи собі в тарілку весь сир. – Та ви не думайте, ми
В кінці осені я вирішив мамі і татові зробити подарунок, адже батько якраз на пенсію вийшов – дав їм велику суму грошей, щоб вони поїхали в Карпати, в санаторій відпочити. Батьки дуже зраділи, гроші взяли і обіцяли поїхати. У мене на роботі було дуже багато справ, я сам не мав часу цим займатися, а своїх знайомих попросив батькам допомогти. А в той день, коли вони вже мали приїхати в Карпати, я маму набрав. Ох вона й здивувала мене
Життєві історії 0
Не розумію чому, але у сім’ях так часто буває. що батьки більше шкодують одну дитину, поміж двох, часто й горнуться до одного – мовляв, він бідніший, доля його
У мене нещодавно був день народження. І я запросила додому гостей, зібралося 12 моїх найближчих родичів і подруг, якраз помістилися всі в одній кімнаті. Я сподівалася, що невістка мені допоможе, але вона сіла за стіл і чекала, поки я сама все подам. Мені навіть перед друзями і родичами було за неї незручно. Але і це ще не все. Поки я бігала на кухню, носила туди-сюди тарілки, Тетяна встигла розповісти правду в очі майже всім моїм гостям. Зупинити її не було кому, і вона мені такого наробила, що тепер ні родичі, ні подружки не хочуть зі мною спілкуватися
Життєві історії 0
– Мамо, я твій син, хто мені допоможе, як не ти? – Юрій прийшов ще раз, щоб проситися до мене жити. – Сину, я тобі уже сказала –

You cannot copy content of this page