Наталка була рада, що свати у неї чудові. Вчора вона розмовляла з ними по телефону, і вони казали, що все зроблять, а вона допоможе фінансово. «Замовляйте все, що хочете, я заплачу, мені для Вірусі нічого не шкода», – запевнила Наталка. – «Головне, щоб ви організували все, бо вас двоє, а я одна». До сватання Наталка готувалася ретельно, адже з сватами вона говорила лише по телефону, а тут треба було особисто познайомитися, і показати себе з найкращої сторони. У визначений день в двері їхньої квартири подзвонили, і коли Наталя відчинила, то обімліла – позаду приємної миловидної жіночки, яка була очевидно свахою, стояв сват, і це був… Юрій
Наталка була нареченою не восени, коли зазвичай найбільше весіль, а навесні. Весело грали музики, і здавалося, що весь світ радіє її щастю. Але без сумних ноток не обійшлося.
Цього року, на свій ювілей, я вирішила запросити своїх сестер з чоловіками, але дочка категорично відмовилася. Казала, що не хоче гостей, мовляв, в хаті мало місця, і, якщо мені хочеться побачити родичів, то можна зустрітися в кафе. Я засмутилася, бо думала, що маю право запросити рідних, та виявилося, що ні. Зрештою, я нічого не святкувала. Донька з зятем мені навіть не привітали, вони зібралися і пішли кудись в гості. Сказати, що я засмутилася – це нічого не сказати. Але тут приїхав Іван – мій син. Я ніяким чином не привертала до себе увагу, але син помітив мій сум і зрозумів, що сталося
Мій день народження на початку січня. Цього року мені виповнилося 60 років, і це справжній ювілей. Адже я все своє життя старалася як могла, віддала свої найкращі роки
Світлана вирішила піти на Святу Літургію на Йордан, адже багато років не була вдома. Серед натовпу раптом Світлана помітила жінку, яка дуже нагадувала її колишню свекруху, але ця жінка виглядала значно старшою. Більше того, якби це була її свекруха, вона б точно всіх розштовхала і першою набрала б води у свій глечик, а ця спокійно стояла позаду і чекала своєї черги. Та коли Світлана уважніше придивилася, то зрозуміла, що це таки була її свекруха, тому вона вирішила підійти до неї першою
Світлана вирішила піти на Святу Літургію на Йордан, адже багато років не була вдома. Вона оселилася в Німеччині, і хоча її нове життя там склалося добре, далекий від
Олено, давай я тобі допоможу з салатами. Ти ж все одно не так смачно готуєш, як я, – перше, що сказала свекруха, коли прийшла до дітей святкувати Новий рік. Зовиця одразу підтримала. – Так, мамо, покажи їй свій секретний рецепт! Тому що минулого разу олів’є був зовсім не смачний. Олена мовчки відступила в бік і дивилася, як свекруха та зовиця пораються на її кухні. Тоді вона ще не знала, що довго ще згадуватиме цю ніч
Зима цього року видалася не дуже холодною і сніжною, тому сніг сприймається, як радість дитинства, і Олена стояла біля вікна, спостерігаючи, як великі сніжинки повільно опускаються на землю.
Знаєш, Наталочко, – сказала свекруха, доїдаючи другий шматок торта, – ми з донькою подумали. Може, будемо у вас кожну неділю збиратися? У тебе така простора кухня, місця у вас багато, зможемо відпочивати разом! Наталя не могла повірити своїм вухам. – Кожну неділю? – перепитала вона у свекрухи. А потім подивилася гнівно на чоловіка, чекала, що ж скаже він
Наталя хвилююче постукувала пальцями по кухонному столу, спостерігаючи, як на плиті починає закипати чайник. Звичний для недільного ранку спокій, тихе світло, що пробивалося крізь напівпрозорі штори, і тепла
Зранку Олександр збирався на важливу зустріч, однак, після кількох теплих днів в січні, прийшли справжні йорданські морози. На термометрі стояло мінус 18. Він дуже поспішав, бо хотів все встигнути, і провести вечір разом з дружиною. Вони з Мартою лише недавно одружилися, і Олександру хотілося в Святвечір бути з своєю молодою дружиною. До того ж, Марта попередила, що до них приїдуть її батьки, і просила чоловіка не запізнюватися. Олександр дуже старався все встигнути зробити, бо знав, що запізнюватися не можна, адже тесть з тещею і так його недолюблюють, але в той день усе пішло шкереберть
Зранку Олександр збирався на важливу зустріч, яка мала вирішити долю його нового проєкту. Однак, після кількох теплих днів в січні, прийшли справжні йорданські морози. На термометрі стояло мінус
Я наважилася прийти на весілля доньки з італійцем, адже вважала, що маю на це право, адже з чоловіком я давно розлучена, за свій кошт зробила це весілля, а на весілля доньці я подарувала квартиру, а Патриціо аж тисячу євро від себе дав. Дочка моя знала, що я в Італії з чоловіком живу, бо не раз до нас приїжджала, і Патриціо приймав її у себе вдома. Та вона не сподівалася побачити Патриціо у себе на весіллі. А я навпаки, сподівалася, що вона його запросить. Дочка цього не зробила, але оскільки ми не з пустими руками прийшли, то я вважаю, що нічого поганого я не зробила, коли прийшла з теперішнім чоловіком
– Та ти мене осоромила, навіщо ти з ним до мене на весілля заявилася? – з претензіями заявила мені донька. Вона аж надто образилася на мене за те,
На своє весілля син покликав батька з мачухою, а мене, рідну маму, ні. Він прямо сказав, щоб я не приїжджала, бо незручно його татові буде поряд з двома дружинами. Я тоді гроші передала через родичів, а сама не приїхала, не хотіла синові свято зіпсувати. А в день весілля сина я весь час проплакала, бо мені було дуже образливо. І не зважаючи на все це, я продовжувала спроби налагодити стосунки з сином. Та він вперто не хотів цього робити, батька свого він з дитинства більше любив. Та нещодавно син мене здивував, майже перед самим моїм від’їздом в Іспанію він мені зателефонував і сказав, що він з дружиною таки до мене в гості прийдуть
Приїхала я на Різдво додому і так засмутилася, що словами не передати. Виходить так, що будинок є, гроші є, а я тут нікому не потрібна, бо і в
Свекруха дуже раділа, що на Різдво і Новий рік поїде до сина в місто, провідає невістку і онуків, бо давно в них не була, справи в селі не давали. Мати напекла помпухів, вареників з капустою зробила, голубці з тертою картоплею за старим бабусеним рецептом накрутила і сподівалася, що решту страв дружина сина зготує, адже вона господиня в домі своєму, де й будуть стрічати Різдво. Але, яке ж здивування чекало на матір вранці 25 грудня. – Мамо, не розумію, що вам не подобається. Просто не встигла я
Свекруха Марія Петрівна все життя жила в селі, де кожен день був сповнений роботи: сад, город, кури та гуси, корова. Але у грудні її серце переповнювало відчуття свята
Щоразу коли свекруха приїжджає, вона привозить різні овочі з села, консервацію. Але, вже як приїде, то тижнями може сидіти, командувати усіма, все на свій лад переводити. А найгірше те, що свекруха ніколи не каже, коли буде їхати додому. Це Марині набридло і вона вирішила з нею серйозно поговорити
Марина давно звикла до того, що свекруха, Галина Олексіївна, часто приїжджає до них без попередження, немов вважала, що це її обов’язок – допомагати. Це було складно. Особливо важко

You cannot copy content of this page