Життєві історії
— Мамо, я довго пояснювати не буду. У суботу приїду з Максимком. Нам треба десь пожити. Підготуйте кімнату, а тітка Ганна нехай поки перебереться на кухню. Там диван
— Сім’я — це коли дивляться в один бік, а не коли один одного дурять перед обідом, — мовив Василь і посунув порожню тарілку на край столу. —
— Олено, а де той сливовий джем, який ти влітку варила? Не ховай від мене їжу, я ж не щодня до вас приходжу. Лідія Василівна вже втретє за
— Я вам усе життя віддала, а тепер навіть на звичайні краплі від тиску мушу позичати по сусідах? Галина Степанівна з глухим стукотом зачинила дверцята старої навісної шафки.
— Оксаночко, тільки не сердься. Я сьогодні документи підписала. Бабусину квартиру оформила на Сергія. Йому зараз треба ставати на ноги, думати про майбутнє. А ти в мене самостійна,
— Тобі зовсім повилазило, Максиме? Поглянь на підлогу, де вона? — Хто вона, Наталко? Що сталося, чому ти стоїш у темряві? — Наша пральна машина! Її немає! Просто
— Буде в тебе нормальна робота — тоді й поговоримо про нові чоботи, а поки що можна й у цих походити, — спокійно кинув чоловік, навіть не підводячи
— Якщо твої батьки приїдуть на наше весілля у тому старому одязі з села, мені буде соромно перед колегами, тому хай краще просто передадуть гроші поштою і залишаться
— Галю, та ти подивися, яка тераса вийшла! Я б там від ранку до вечора сиділа. А кухня яка світла! Ти вже була всередині після ремонту? Сімдесятишестирічна Галина
— Мамо, тільки не кажи, що знову сама полізла на другий поверх мити вікна. Я тобі минулого разу що говорила? Подзвони тітці Любі через дорогу, заплати їй, нехай