Зібралися ми з однокласниками згадати шкільні роки. Як завжди, буває, збиралося прийти людей 20, а прийшло 8. І була серед них однокласниця, з якою, я, м’яко кажучи, не дружила. Я ще не встигла закінчити речення про себе, як моя “улюблениця” зі сміхом мене присоромила за мою професію, яку я просто обожнюю і в якій «знайшла себе»
Я працюю майстром манікюру вже більше 3-х років. Мені моя робота подобається і я з упевненістю можу сказати, що «знайшла себе». За матеріалами
Знайшла те заняття, яке мені до душі. Інакше я не знаю як пояснити той факт, що навіть коли у мене немає клієнтів, я дивлюся навчальні курси по манікюру або відпрацьовую нові дизайни. Ну або пишу про манікюр в цьому блозі …
Але є люди, які до моєї роботи ставляться зневажливо
В кінці травня минулого року ми з однокласниками вирішили зібратися і згадати шкільні часи. Як завжди, буває, збиралося прийти людей 20, а прийшло 8. І прийшла однокласниця, з якою, я, м’яко кажучи, не дуже-то дружила.
Зустріч проходила в кафе. Спочатку, як і годиться, все було цивільно. Сміялися, базікали.
Але через якусь кількість aлкoгoлю з деяких моїх «однокласниць» поліз «випендрьож». Хтось говорив про ті місця, які встиг відвідати, хтось про те, що незабаром збирається купити квартиру.
Я, як людина, скромна намагалася не брати участь в цій бесіді. Не тому що мені нема чого розповісти, а тому що не бачу сенсу мірятися фактами, більшість з яких і перевірити-то не можна.
Але, на жаль, не завжди виходить відсидітися в «окопі». І ось та сама однокласниця, яка тільки що розповіла про свої плани отримати другу вищу освіту і що зараз працює разом з мамою в бухгалтерії. Попросила розповісти, чим я займаюся.
Я розповіла про те, що 3 роки тому закінчила коледж. Поки гадала чи варто мені продовжувати навчання, в моєму житті з’явився манікюр. Чому я дуже рада.
Я ще не встигла закінчити речення, як моя “улюблена” однокласниця зі сміхом запитала:
– Так ти що манікюрниця? І як це дихати нігтьовим пилом – її сміх підтримала, тільки її «подружка-хамелеон», яка в її присутності одна людина, а без неї абсолютно протилежна. З часів школи нічого не змінилося.
Я не стала продовжувати розповідь про себе, хоча мене про це просили.
Замість моєї розповіді ми слухали бухгалтера. Вона розповідала, що мама їй скоро віддасть машину, а собі купить нову. Про те, що зарплата у неї 24 000. Що на особистому фронті у неї діла не клеяться, і напевно принц коня втратив …
Після зустрічі я прийшла додому. Поцілувала свого молодого чоловіка (вже чоловіка). Ми відкрили сайт з «путівками» і почали вибирати куди полетимо. Коли, питання не стояло, тому що він працює віддалено, а я «манікюрниця» взагалі сама собі робочий графік складаю.
А ще мені пощастило, що моя зарплата, яка значно більше 24 тис, дозволяє мені постійно плюнути на все і змінити обстановку.
