Не розумію, як так вийшло, але обоє моїх дітей, і донька, і син, не щасливі в дорослому житті, принаймі, на мою думку. Зі старшою дочкою я не спілкуюся вже близько двадцяти років, відтоді, як вона вийшла заміж за сільського хлопця. А ця людина мені зовсім не подобалася.
Світлана в молодості часто їздила в село до мами мого чоловіка, своєї бабусі. Мені ці її поїздки не дуже подобалися, я серцем відчувала, що закінчиться все погано. І ось, одного разу, приїжджає моя донька з села і каже, що виходить заміж. На той момент їй навіть ще 20-ти не було. Я була ошелешена і звичайно сказала, що я проти.
Але донька мене не послухала, перевелася на заочну форму навчання в університеті, розписалася з своїм Іваном, народила йому відразу сина і живуть десь там в селі, у свекрухи. Не розумію, як так можна було занапастити своє життя, адже у неї тут, в місті, були такі перспективи для розвитку. Ну що поробиш, не послухала вона рідну матір – нехай собі там і живе з своїм чоловіком і свекрухою.
Після того, як донька таке зробила, я подумала, що тепер моєю надією і опорою буде мій син. Я мріяла, як він одружиться, приведе мені в дім невістку, яка стане для мене донькою. Але і тут трохи не склалося. Руслан, мій молодший син, був одружений уже тричі. Я завжди шукала для нього порядну наречену. Але тепер, після трьох розлучень, мій син, здається, нікому вже не потрібен.
Під час навчання в університеті Руслан познайомився з Іриною, яка була старша за нього на три роки. Ця дівчина мені не сподобалася. Мені здалося, що вона просто хотіла закрутити голову студентові. Руслан і Ірина розписалися і переселилися в гуртожиток. Потім отримали малосімейку. Відносини між подружжям складалися добре. Але так як невістка мене не влаштовувала, у нас з нею часто виникали непорозуміння.
Через деякий час сімейне життя Руслана та Ірини зіпсувалося до такого рівня, що подружжя розлучилося.
Потім син почав зустрічатися зі своєю колегою, Людмилою. Дівчина була сиротою, заробляла менше, ніж мій син. Мені здавалося, що така наречена йому не підходить. Але син не став мене слухати і одружився з Людмилою.
Не знаю чому, але Людмила мені теж дуже не подобалася. Не раз я думала, хай би вже була Ірина, перша дружина Руслана. Та хоч була вродливою. Я постійно говорила Русланові, щоб повертався до своєї першої дружини. Але це було неможливо, бо моя колишня невістка вдруге вийшла заміж. Через два роки Руслан таки розлучився з Людмилою теж.
Кілька років син був один і в 35 років Руслан познайомив мене зі своєю третьою нареченою – Лесею. Дівчина була спокійною, скромною, мала вищу освіту і хорошу роботу. Я раділа за сина.
Але незабаром після весілля захворіла її сестра. Невістка почала допомагати їй грошима. Часто їхала з дому, щоб доглядати за хворою. Мені така ситуація не подобалася. І я кілька разів говорила про це з сином.
Але мої бесіди з Русланом нічим добрим не закінчувалися. Нарешті, син не витримав цього всього і почав вживати оковиту. Сестра Лесі, на щастя, одужала. Але невдовзі Леся з моїм сином розлучилася. Сама подала на розлучення, так як Руслану важко було зупинитися.
Син знову почав жити зі мною. Руслан так і не розлучився з своїм захопленням, в результаті втратив роботу. Кожного разу нетверезий син звинувачує мене в тому, що я винна в тому, що його життя склалося саме так.
Але я так не вважаю. Я лише, як і кожна мама, бажала своїм дітям щастя і якщо мені щось не подобалося, я відкрито про це говорила.
Фото ілюстративне – misstits.
