Галина зі Степаном познайомилися ще в молоді роки, в інституті, а після закінчення його відразу одружилися. Через рік в них з’явилась прекрасна донька Оксана. Часи тоді були дуже непростими: на роботі не виплачували зарплату, доводилося їздити в село, щоб допомогти батькам по господарству, які кожен раз накладали в сумку нам всякого добра, що самі в селі мали, яку насилу можна було підняти, всякої всячини, починаючи від шматка м’яса і закінчуючи пучком кропу.
Коли повільно вибралися з пелюшок з’явилися нові проблеми. Дитячий садок був далеко від дому, тому іноді забираючи доньку з садочка, Галина із заздрістю поглядала на інші сім’ї, які підвозили своїх дітей на власному автомобілі. А Степан просив дружину потерпіти, поки на заробітках відкладе якусь копійку на авто. Та ще й мати Галини підливала масла в вогонь, мовляв усі чоловіки заробляють, а Степан сидить за якісь мізерні копійки. Спочатку молоду жінку не турбували мамині слова. Але коли у колег на роботі з’являлися нові каблучки, ланцюжки, шуби – Галина божеволіла від заздрості, тому що не могла собі дозволити навіть двох чобіт на сезон. Мабуть, тоді у неї і з’явилась в голові думка, що дарма вийшла заміж за простого службовця.
І раптом Галина згадала про свою родичку, яка жила в столиці. Проти зустрічей дружини з ріднею Степан не заперечував. Однак Галина вже по кілька разів на місяць їздила до столиці. Це не залишалося непоміченим.
Якось друг Степана сказав йому, щоб дивився за дружиною, бо не з проста вона до столиці зачастила. Він розумів те, що і всі люди: золотий ланцюжок на шиї, який не міг дозволити купити Степан, нову шкіряну сумочку, а потім і шубку, на яку нібито жінка позичила гроші у матері. А одного разу Галина заявила Степанові, що хоче розлучитися.
Скільки Степан не вмовляв її не залишати його, але все було марно. Дружина пішла до багатого чоловіка. З розбитим серцем чоловік залишив дружині побудований будинок і все, що в ньому – пішов на орендовану квартиру. Але не залишав думки помиритися з коханою, він був готовий все їй пробачити, а вона відмахувалася від уже колишнього чоловіка, з гордо піднятою головою і виставляла напоказ дорогий одяг привезений з закордону.
Всі чекали, коли вже до Галини приїде на заручини той столичний олігарх, але він не поспішав. І раптом несподівано жінка зійшлася з дрібним бізнесменом. Лише найближчій подрузі відкрила таємницю: коли поспішила порадувати багатія, що стала вільною, він скептично відповів, що погуляти – це одне, а жити разом – зовсім інше, і що ніколи не проміняє двох своїх дітей на сторонню жінку, нехай і таку гарну. Так Галина тоді залишилася ні з чим.
А Степан оговтавшись від пережитого, незабаром зустрів іншу, звали її Марина, з якою незабаром і одружився. Тепер він по справжньому щасливий. Тому що знайшов вірну жінку, яка подарувала йому сина і щастя справжнє.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
