Зараз мені 45 років, з них двадцять три роки я одружений, живу у шлюбі. У мене сама звичайна сім’я: дружина працює продавцем в невеличкому продуктовому магазині, син вчиться на четвертому курсі інституту, а менша дочка ходить в школу, у восьмий клас. Я практично все життя працюю на заводах, зарплата у мене не дуже хороша, але на скромне життя вистачало. Часи зараз такі: або зарплата невисока, або умови погані, хорошу роботу знайти зараз важко. У дружини зарплата і зовсім мінімальна. Постійно потрібно крутитися, щоб хоч в борги не влазити. Дітей потрібно ще забезпечувати. Ми з дружиною вже багато років хочемо ремонт новий зробити, але завжди грошей не вистачає на це. Як тільки складемо якусь копійку, то відразу якісь непередбачувані витрати з’являлися.
Якось один мій знайомий поїхав в іншу країну на заробітки, потім другий поїхав. Повернулися, грошей привезли. Загалом, я подумав і теж вирішив їхати, бо вже набридло шукати ті підробітки, а грошей все одно не вистачало. Довго вирішував куди відправитися, оформляв документи, і поїхав до Чехії. Все-таки і робота мені знайома там віднайшлася і зарплату хорошу обіцяли. Я відпрацював шість місяців і повернувся додому.
Перший час, коли я поїхав, дружина часто телефонувала, говорила, що сумує за мною. Потім дзвінки лунали все рідше і рідше. Зараз, коли я приїхав, вона дуже зраділа. Але заробленим грошам стішилася більше. Грошам радіє, кожен день біжить по магазинах щось нове купує. І вже через тиждень, після того як я повернувся почала питати коли я знову поїду. Грошей їй мало. Дружина мені сказала відразу, що раз потрібно ремонт робити, так робити його вже хороший, коли ще буде можливість невідомо. Я подумав про себе, що невже не можна було відразу половину грошей на вітер не пускати? Тепер точно не вистачить. Але дружині вже казати нічого не хотів.
Вона навіть не запитала, в яких я там умовах жив, щоб заробити і привезти ці гроші. Я спав у хостелі, в кімнаті на п’ятнадцять чоловік, їв тільки на роботі, і рахував дні, коли повернуся додому і побачу своїх рідних людей та знайомих. Завдяки тому, що я економив на їжі, я привіз досить пристойну суму. І тільки Богу відомо, як важко вони мені дісталися. Тому мене просто дуже засмучує, що мало того, що мою працю не цінують, так ще й зароблені мною гроші витрачають нерозумно. Дружина навіть слухати мене не хоче, а лише назад на роботу жене. Вона навіть жодного разу не запитала, як моє здоров’я. На заробітках, я дуже сильно прихворів. Незважаючи на це, я кожен день з температурою ходив на роботу. Через це у мене тепер з’явилися проблеми.
Я кожен день думав про свою сім’ю, уявляв, які речі їм купимо, як зробимо ремонт і придбаємо новий телевізор. А дружина поводиться так, як ніби все неважливо, важливо швидко оформити документи, щоб я зміг виїхати заробляти гроші. Навіть взялася активно мені допомагати в цій справі. Їй дуже важливо щоб я заробив багато грошей. А відпочив я чи ні, це нікого не хвилює. Навіть забула, як скучила за мною, коли побачила гроші. Виявляється вони набагато важливіше того, що я поруч. Як же прикро усвідомлювати, що в мені бачать лише машину для заробляння грошей, а не коханого чоловіка. Ось і як тепер бути? Якщо першого разу у мене було бажання їхати на заробітки, то зараз його зовсім не має, адже відчуваю, що через це втрачаю дружину та сім’ю.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
