Російська Федерація не зможе прийняти свою поразку у війні, яку сама розв’язала проти проти України. Оскільки вона означатиме кінець для її очільника, а сама Російська Федерація стане на шлях своєї дезінтеграції.
Втім, такий саме сценарій обов’язково повинен відбутися. Таке переконання в ефірі 24 каналу висловив військовий експерт Петро Черник.
Він переконаний, що для початку звільнення Херсона та підвенних територій України необхідна досить таки сильна авіація. Адже це саме та зброя, яка може переламувати хід цієї війни.
“Американське озброєння, передовсім F-16 та F-15, можуть мати на своєму борту такі дуже хороші ракети класу “повітря – земля”, як AGM-65 Maverick з дальністю стрільби до 30 кілометрів і доволі важкою бойовою частиною. Від цієї ракети в росіян захисту нема й не буде”, – зазначив військовий експерт.
Він впевнений: якщо такими ракетами Україна зможе нищити ще більше російських артилерії та боєкомплекту, тоді можна буде говорити про “обережний оптимізм руху вперед”.
До того ж Петро Черник зазначив, що про російсько-українську війну говорять виключно в контексті фронту. Натомість, на його переконання, ця війна є екзистенційною боротьбою російського імперіалізму проти всієї України.
“Він не може програти, вони не можуть прийняти поразку. Бо якщо вони її приймають – Путіну фiзично кiнець, він це усвідомлює, а Росія стає на шлях своєї дезінтеграції. Це обов’язково станеться”, – резюмував військовий експерт.
Водночас, він наголошує, що цей шлях не може бути швидким – він буде довгим. Адже ставки настільки високі й настільки неприйнятні для росіян і для нас, що на планеті може залишитися лише одна країна.
“Або Україна, або, знову ж таки, Україна. Іншого бути не може”, – резюмував військовий експерт.
Віримо в ЗСУ! Україна переможе!
Фото ілюстративне – скріншот відео.
Популярні статті
- В неділю ми були у свекрів, непогано посиділи. Мені навіть на мить здалося, що свекруха і справді змінилася. Ми подякували, і пішли додому. Але вже біля машини я зрозуміла, що забула у них телефон, тому чоловік залишився, а я повернулася. Мені довелося почути розмову свекрухи з свекром, і я знову почула про себе багато неприємних речей. Першою моєю реакцією було щось їй відповісти, але потім я передумала
- В минулому році у мене був ювілей, 60 років. Прийшла мене привітати донька з зятем, принесли гарний подарунок – вишивану сорочку, яку я давно хотіла. А потім донька сказала, що нам поговорити треба. Я не відразу зрозуміла, про що буде йти мова, але донька пояснила, що хоче, щоб ми жили всі разом, тобто, щоб я переїжджала до них. Я погодилася, але дуже швидко про це пошкодувала
- Моя мама дуже любить моїх дітей, і гроші їм дає часто і солодощі купує. А от дітей мого брата, сина свого, недолюблює. На великі свята ми з сім’єю їздимо до батьків, я кажу мамі, що так не гарно, що треба їй і тим онукам допомагати. Та вона так не любить невістку, що навіть дивитися не хоче на дітей
- Про свою сестру я згадала, аж коли вийшла на пенсію. У мене ні чоловіка. ні дітей немає, правда є гроші і трохи майна. Лише зараз відчула, що залишилася сама на старості років, але я вважаю, що мене племінники мої повинні доглядати, діти моєї рідної сестри Ганни
- 3 роки тому я вийшла заміж. Ми з чоловіком живемо окремо. Тато з мачухою допомагають нам в усьому. Але я не можу забути той день, коли рідна мати прийшла до мене, а я була до неї холодна