Ми з дружиною Тетяною прожили разом у шлюбі цілих 9 років. За весь цей час вона жодного дня не працювала, постійно сиділа вдома. Я маю свій бізнес, не великий, але цілком вистачає на безбідне життя для всієї сім’ї, я сам забезпечую нашу сім’ю. Тому необхідності в роботі у моєї дружини ніколи не було, а вона й не дуже хотіла працювати. Але так склалося, що наше кохання недовго тривало. Підставою не руйнувати сім’ю був тільки син. Я просто не хотів, щоб він ріс в неповній сім’ї, адже хотів, щоб він підріс, і потім все міг би зрозуміти, то всім буде легше. Я дуже сильно люблю свого сина і бажаю йому тільки найкращого в житті.
Уже кілька років ми з дружиною живемо як абсолютно чужі люди. Вона близько року тому влаштувалася працювати, тому що їй було нудно сидіти вдома. Дружина потребувала самореалізації, говорила, що не може більше постійно сидіти вдома сама. Як не дивно її кар’єра стрімко почала розвиватися, що було зовсім незрозумілим для мене, вона переходила з однієї посади на іншу. Додому з роботи жінка не поспішала і була рада піти на роботу з дому навіть у неділю. Мене не дуже обтяжувало, адже по дому я легко справлявся сам.
Раніше нас влаштовував наш побут, що ми просто живемо як сусіди на одній території. Але недавно дружина вирішила, що так далі тривати не може. Я не знаю, може у неї хтось з’явився. Насправді мені було вже байдуже, яка причина. Я відразу ж дав згоду на розлучення. Але є один момент. Коли ми одружилися, у мене була своя власна квартира. У шлюбі ми її продали і купили іншу – більшої площі, але все це було лише за мої гроші, дружина моя ні копійчини своєї не доклала до нашого житла. А тапер, коли ми розлучаємося, моя дружина бажає забрати це житло. Вона знає, як сильно я люблю нашого сина. Тим більше я відразу заявив, що після розлучення хлопчик залишиться жити зі мною, я зможу забезпечити йому гідне та хороше життя, у нього буде гарне майбутнє. На квартиру дружина не витратила жодної копійки власних грошей і я можу довести це в суді, про це всі рідні та знайомі наші знають.
Але вона знайшла іншу можливість вплинути на мене: за законом дитина повинна залишитися з матір’ю. Ось тоді то моя дружина заявила: якщо хочеш, щоб дитина залишилася з тобою, віддай мені нашу квартиру. Виходить, син їй не потрібен, а квартира потрібна! Яка ж вона мати, хіба мати так вчинить? Я взагалі дивуюся, як я міг прожити стільки років з цією жінкою. Справа не в тому, що мені шкода квартири, просто я заробляв на неї власною працею, в той час, коли вона ходила по салонах або лежала на дивані. І намагався я купити велику квартиру, щоб потім забезпечити житлом нашого сина. Ось така мати, яка може проміняти квартиру на власну дитину.
Не хочу віддавати квартиру і синочка їй залишити не можу. Думаю тепер, як правильно вчинити. Я не маю наміру залишати свого хлопчика з людиною, з якій його доля байдужа, а потрібні тільки гроші або квартира.
Як взагалі нормальна мати може поміняти дитину на якісь квадратні метри? Її зовсім не хвилює доля рідного сина, де він буде жити, якщо ми віддамо їй квартиру.
Я не розумію, як міг одружитися з такою жінкою, як прожив з нею стільки років і лише зараз зрозумів, що помилявся. Але дуже хочу все виправити, хочу, щоб мій син був щасливим, щоб ми жили разом.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
