З чоловіком своїм я жила дуже погано. Про любов і мови не було. Ледве стримувала oгuду. Але розлучатиься не наважувалася. Стpaшно було залишитися одній. За матеріалами
А тут так вийшло, познайомилася я з чоловіком. Він одружений. Почав він приділяти мені знаки уваги. Я зроду такого не бачила. Оточив мене теплом і турботою.
Чоловікові до мене справи не було, так що і бояться мені особливо не було чого. Та і новий друг умовляв мене, говорив що життя одне і ніхто мій подвиг вірності не оцінить і нікому взагалі цей подвиг не потрібен.
Раз нас любов звела то гріх цим не скористатися. Трохи заспокоювало, що не я одна така, що є ще море таких як якось же вони влаштовуються в цьому житті.
Звичайно cтрaшно було чоловіка обманювати в перший раз, а потім нічого, якось я звиклa. Так ми і жили. У кожного на стороні було своє життя. І навіть з чоловіком жити стало терпиміше.
Я знала, що ось завтра буде зовсім інший вечір, потрібно тільки почекати. Так і жила від вечора до вечора. І уявіть собі, була навіть щаслива. Кожна зустріч як ковток свіжого повітря.
Але коханець наполіг на моєму розлученні, так на його думку нам буде краще. Сам він розлучатися не поспішав, у нього діти. Я розлучилася і жила одна, а він приїжджав до мене по-можливості.
Все непогано було, але як в казці про рибака і рибку, захотілося мені щоб він розлучився. Відповідь його мене спочатку здивувала він сказав, що розлучитися не може, все оформлено на дружину. Залишитися ні з чим він не хоче, не для цього працював. Коротше, або так як було або взагалі ніяк.
Я вирішила його налякати, сказала, що тоді взагалі ніяк. Думала, що він мене вибере. Він зібрав свої речі і пішов. Я намагалася його повернути, але нічого не вийшло.
Стала я приглядати собі друга серед знайомих чоловіків. Дурне діло нехитре. Знайшла звичайно.
Знову такий же варіант. Все добре, але про розлучення він і думати не хоче. Сміється. Навіщо тобі мої брудні шкарпетки прати? А я б була дуже навіть не проти.
Ось іноді сяду і думаю. Адже він же чийсь чоловік, Недобра ця річ, мужика з сім’ї забирати. А з іншого боку, де вони неодружені мужики. Нема їх. Що ж тепер так одній і прокисати.
І потім якби помінятися з його дружиною місцями, я не впевнена, що вона не пригріла б його також як і я.
Так і живемо вже кілька років. І як далі буде не знаю.
Фото ілюстративе, з відкритих джерел
