fbpx
Україна
Їду вранці в електричці, народу повно і тyт якийсь чоловік пoчинає мені кpuчати. Тoй ранок нe зaбyду нiкoли

Їду вранці в електричці, народу повно, тиснява, шум, спека.

Ледве проштовхнулася в вагон, в руках відро з полуницею, обв’язане ганчіркою так, щоб полуницю не видно було.

Тут якийсь чолов’яга (напевно побачив як я з відром на платформі стояла) почав через весь вагон кричати:

– Жіночко! З чорним відром, так, ви! Ви на базар? Що у вас в відрі, може я куплю?!

Читайте також: ЯК МІЙ СИН НАПИСАВ ТВІР ПРО МАМИНУ ЗОВНІШНІСТЬ. ТАТО ПЛАКАВ І ДУЖЕ ПРОСИВ ЙОГО НЕ ОПИСУВАТИ

Докладно пояснювати, що я їду до сестри і везу їй полуницю, особливого бажання не було, зранку їду сонна, та й кричати на весь вагон не хочеться. І я вирішила пожартувати:

– До лікарні їду, аналізи везу!

Чоловік:

– Що-що везете?

Відповідаю:

– Так на аналізи в лікарні кал везу!

Вагон затих.

Незнайомка, що стояла поруч, запитала:

– Невже повне відро? Навіщо так багато?

Кажу:

– Скільки лікар сказав привести, стільки і везу.

Чоловік, що стоїть поруч, тицьнув пальцем в відро:

– А чи не расхлюпаєш?

Кажу:

– Думаю ні. Я ж зверху кришкою накрила, і ганчірочкою зав’язала. Так що не повинно пролитися.

Через пару секунд на відстані півтора метра навколо мене не було жодної людини. Лише бабулька трохи в стороні хитала головою і все повторювала:

– Не дай Бог так захворіти! Не дай Бог так захворіти!

Джерело.

Related Post

facebook