Якось перед святами, я знов набрала сумку продуктів, і поїхала до сина, хоч і знала, що моєму візиту невістка буде не рада. Марина, щоправда, подякувала, але відразу попередила, що ночувати у них я не залишуся, бо вона проти такого. Я запитала, чи приїдуть вони до мене на свята, а вона відповіла, що у неї є своя мама, і у них уже традиція святкувати Різдво разом. А мені знову так прикро стало. Що ж це виходить? Якщо квартиру купувати – то я, а якщо на Святий Вечір їхати – то до сватів, а я одна маю бути в це сімейне свято

Для мене мій син і його родина – це все, що я маю, заради них я живу і стараюся, але невістка не змогла цього оцінити.

Вона злиться, що я до них в гості заїжджаю і часто залишаюся ночувати, до онуків не пускає, каже, що вона втомилася від моїх ночівель у них.

Спершу все йшло добре, ми нормально спілкувалися, невістка була привітною зі мною, адже квартира, в якій вони живуть, була куплена мною.

Та потім я почала помічати, що вона дуже змінилася, і мої візити до них Марину зовсім не тішать, швидше, навпаки. А нещодавно вона мені заявила, що в них своя сім’я, а я весь час нав’язуюсь і приходжу без запрошення.

Сина свого я сама ростила, бо народила його в пізньому віці (в 35 років), для себе, коли зрозуміла, що заміж я вже не вийду.

В 55 років заради сина я поїхала в Італію на заробітки, і перше, що я зробила, це купила йому квартиру.

Тож, коли вони з Мариною одружилися, то відразу пішли жити в своє житло.

Перші кілька років я їм не заважала, бо ще була в Італії. Грошей я вже потім їм теж багато не давала, собі складала, хотіла свій будинок підправити, щоб на сина потім менше навантаження було.

Рік тому я повернулася додому, але мені самій в моєму будинку сумно. Я маю невелику господарку, тримаю курей, обробляю город.

Намагаюся допомагати дітям, наберу повну сумку домашніх продуктів, дітям якісь гостинці куплю, і їду до сина. Я за внуками скучаю, мені спілкування потрібне.

А невістка так мене негарно приймає. Головне, я не розумію – за що? Чим я їй так не вгодила?

Син каже, що в цьому вся його дружина, у неї такий характер, що вона нікого у своєму домі бачити не хоче, не дружить ні з ким і взагалі у них гостей не буває.

Я якось, перед святами, знов набрала сумку продуктів, і поїхала до сина, хоч і знала, що моєму візиту невістка буде не рада.

Марина, щоправда, подякувала, але відразу попередила, що ночувати у них я не залишуся, бо вона проти такого.

Я запитала, чи приїдуть вони до мене на свята, а вона відповіла, що у неї є своя мама, і у них уже традиція святкувати Різдво разом.

А мені знову так прикро стало. Що ж це виходить? Якщо квартиру купувати – то я, а якщо на Святий Вечір їхати – то до сватів, а я одна маю бути в це сімейне свято?

Що я в цьому житті зробила не так? Я ж для дітей стараюся, а в підсумку виходить, що я залишилися їм непотрібною.

Cпеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.

Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.

You cannot copy content of this page