Зі мною поруч, в одному під’їзді, живуть одні люди, вони мої сусіди, дуже велика та галаслива родина: батьки, дочка зі своїм чоловіком та дорослим сином, а ще бабуся, якій близько 90 років зараз. Я дружу з сусідкою-дочкою, жінкою, якій зараз трохи за 40 років.

Сусідка Тетяна іноді забігає до мене попити чаю, так щоб ніхто з її не знав, коли вже зовсім настрою у неї немає. Вона просто хоче посидіти в тиші, трішки відпочити.

От щиро кажучи, я абсолютно їх не розумію: який сенс жити усім разом, щоб потім так недобре ставитися один одного, псувати стосунки в родині?

Тільки лише заради того, щоб здавати в оренду інші квартири? Особливо не розживешся на ці гроші, а ось так постійно жити без радості в очах – не діло зовсім. Хіба це нормально?

Загалом, ось що розповіла мені сусідка Тетяна, адже ми не так давно купили цю свою квартиру, тому дізнаюся все від неї лише.

Сусідська квартира – трикімнатна, її колись давно ще отримали її батьки. У бабусі Тетяни теж була велика квартира, яку вони давно розділили з дідом після розлучення: на одно та двокімнатну, вони їх зараз здають.

В однокімнатній жила бабуся, а в двокімнатній – сусідка з чоловіком і сином. Потім занедужала бабуся, вона хоч і ходить ще, але з великими труднощами. Однокімнатну квартиру здали в оренду, бабусю забрали батьки і вийшов дохід з оренди. Сусіди навіть якийсь смак відчули від «зайвих» грошей, там така мама, що свого не упустить нікому ні в чому. Сама хоч з чоловіком на пенсії, але чоловік ще й на таксі працює.

А тут через труднощі, які зараз в країні, сусідка роботу втратила свою нещодавно – фірма збанкрутувала! Її чоловік лише підробітки іноді має. А близько нас район новобудов, теща бігала, дізнавалася: чи не потрібен їм робочий? Потрібен, виявляється.

Ну тоді все сходиться: треба здати в оренду і другу двокімнатну квартиру, переїхати сім’ї до батьків та бабусі в трикімнатну квартиру, зять на будівництво (на дорогу витрачатися не потрібно), дочка поруч працює – продавцем в супермаркет. Ну і головна радість сім’ї – дорослий синок, рік тому як з армії прийшов, ще поки «шукає себе», у всіх під опікою сидить, не працює зовсім і вже давно.

Тільки всі ці люди не врахували, що непорозуміння поколінь, зовсім виглядают нещасливими. Ось і живуть: в одній кімнаті батьки, в іншій – сусідка з чоловіком, а в третій – бабуся з правнуком. Хлопець дуже непростий характер має, бабуся з примхами, вони навіть на вулиці іноді не розмовляють між собою, косо дивляться одне на одного.

Батьки, у свою чергу, люто не люблять свого зятя. Сусідка постійно засмучена ходить, одні непорозуміння в них в родині якісь. Спокою в родині зовсім немає, зате в кінці місяця у них є хороші гроші з оренди квартир.

Я обережно питала сусідку, можливо, їм все ж повернутися в свою квартиру жити, щоб мати нормальне спокійне житті? Та Тетяна лише рукою махає: за договором квартира здалася на рік, а потім мати все одно не пустить, згідно із законом вона власниця того житла. Та й як жити тоді, на які гроші? Син не працює, чоловікові далеко від будівництва буде, а тоді і за комунальні ще буде треба платити.

Я не знаю, як люди так можуть жити. Хіба гроші лише важливіше за все?

Фото ілюстративне.