Зараз просто хочу поділитися своїм материнським хвилюванням, адже не можу зрозуміти в чому моя вина. Чи можу я щось змінити та що мені робити зараз, коли вже так багато часу минуло.
У мене є дві дочки та син. Всі вони вже дорослі та самостійні, з сім’ями, дочки мої вже самі стали мамами, а я, завдяки їм – справжньою бабусею. Синок в сім’ї наймолодший та одружився він зовсім недавно – в серпні минулого року. Познайомилися вони випадково, десь в дорозі, він почав до неї їздити кудись в інше місто, там вони й одружилися.
Син Павло привіз невістку вже до нас і ми відразу відчули – не наша вона і все. Навіть не в плані статусу чи зовнішності, а в плані її дуже непростого характеру.
Вже по приїзду невістки я добре відчула, що до нас вона ставиться зверхньо. Так, ми простуваті люди, без гонору і шику якогось, як такого, до якого, можливо, вона сама звикла. На зустріч молодих запросили всю рідню і друзів – треба ж весілля відгуляти та відсвяткувати якось.
Звичайно ж і пісні голосно співали, і танцювали ми від душі, все як годиться, в найкращих традиціях наших родинних. А от наша невістка сиділа зовсім якась незадоволена, сердита, дивилася на все це з обуренням незрозумілим. Прошу дочок – подружіться з нею, розговоріть її, щоб вона зрозуміла, що ми добре ставимося до неї і в свою родину радо прийняли! Вони мені:
– Ой мамо, ти не розумієш зовсім! Таку пані ніхто не розговорить вже, вона навіть дивитися в нашу сторону не хоче, наче кривиться ще.
Навіть ночувати молоді поїхали в готель – мовляв, у нас же гості засиділися, відпочивати заважають їм!
На наступний день син з дружиною приїхали, пішли в кімнату, невістку я майже не бачила за ці дні, хоч вона і виходила іноді. Я тоді намагалася з нею поспілкуватися, але вона коротко відповідала і зникала за дверима.
А через три дні Павло орендував квартиру та вони пішли від нас. Правду скажу – я аж перехрестилася, напружувала невістка мене, ніби я перед нею в чомусь винна. Допомоги ніякої від неї не було в ці три дні, як і доброго слова: такими довгими нігтями як у неї навіть посуду не помиєш і не зробиш нічого.
Та й не звикли ми з моїм чоловіком в своєму будинку ходити навшпиньки перед кимось і догоджати комусь, не хочу я годити чужій людині у своєму домі. Так прості ми, так що тут такого.
До молодої сім’ї в орендовану квартиру я ходити не стала – син захоче, подумала я, прийде в гості сам. Я іноді через нього щось смачненьке щось передавала, я смачно печу. Син мій забирав, обіймав мене, дякував дуже. Мої дочки іноді заходили до брата, невістка до них ніяк не підходила, в телефоні сиділа.
Взагалі, почала я трохи здалеку, а суть ось у чому. Для нашої сім’ї найважливіше свято, коли ми збираємося всією ріднею на мій день народження. Навіть Новий Рік чи інше свято ми відзначаємо кожен у себе, а потім по можливості зустрічаємося на вихідних.
А мій день народження за нашою родинною традицією – це святе, всі поспішають до мами, а я накриваю гарний стіл для своїх діточок та їхніх сімей. Це не в наказовому тоні, просто так уже повелося. Я накриваю великий стіл, навколо багато квітів – від чоловіка, від зятів, від онуків і сина. Відзначаємо ми усією родиною.
Але ось Павло нещодавно забігав, щось пом’явся і сказав, що в цьому році порушить традицію. Я думала вони кудись їдуть з невісткою, та він сказав, що просто хочуть провести цей день разом.
Я щось зовсім не зрозуміла цього: якщо вони вільні, так чого ж не прийдуть? Ну, мовляв, дружині сина зовсім не подобатися вся ця наша обстановка, де всі рідні співають та танцюють. Кажу – приходьте на самому початку на годинку, коли немає ще розпалу свята. Але ні – моя невістка і цього не хоче, їжі багато жирної і не корисної, а вона такого не їсть.
Я тоді сина відразу прямо і запитала:
– Ми їй просто не подобаємося? Вона хоче відгородитися від нас. Чи не її поля ягоди?
– Ну так, – каже. – Так воно і є! У неї батьки такі – аристократи!
Але нелюбов – це не означає, що нас, як батьків, поважати заборонено тільки тому, що ми прості, звичайні собі такі люди! Навіщо заради її примх сімейні традиції порушувати? Я ж багато чого не прошу – тільки один день в році! Тоді я сина свого попросила:
– Ну ти то хоч на годину прийди, щоб мене привітати, рідних побачити.
Він мені каже:
– Постараюся, але дружина образиться на мене, що я не з нею.
Хотілося б запитати таких невісток – ну що ви таке робите з нашими синами, що вони геть цураються своєї родини, своєї рідної матері? Адже мій син іншим завжди ж був!
Найприкріше, що я ж нічого поганого своїй невістці не зробила і слова недоброго не сказала їй. Ну чому вона себе так поводить? В чому може бути причина?
Фото ілюстративне.
