Зараз життя моє склалося не дуже хорошим чином, на жаль, зовсім не так, як мріяла я.
Я точно знаю зміст виразу «не завжди твій рідний батько кращий за вітчима».
Мій колишній чоловік був, щиро кажучи, дуже недоброю людиною.
Так склалося, що я вдруге вийшла заміж. Новий чоловік замінив моїм дітям справжнього рідного батька, став для них рідним татусем.
Тепер вони не хочуть спілкуватися з ріднею справжнього їх рідного батька і тим самим створюють постійні суперечки між колишньою свекрухою та моїми батьками. Як знайти вихід з цієї ситуації?
Мій перший чоловік був такою людиною, якій сім’я зовсім була не потрібна, він не дбав ні про мене, ні про дітей, на жаль, я це зрозуміла дуже пізно, і дороги вже не було назад.
Я, щиро кажучи, взагалі не розумію, для чого було одружуватися йому зі мною, якщо йому сім’я виявилася зовсім не потрібною. Коли ми розписувалися з ним, все у нас було добре, я думала ми щиро кохаємо одне одного.
Але після народження у нас нашої другої дитини, чоловік дуже різко змінився повністю і, на мій превеликий жаль, в гіршу сторону.
Я з дітьми не висипалася зовсім, нервувала постійно, просто розуміла, що все моє життя летить шкереберть.
Перший час я просто завжди мовчала. Але нічого не змінювалося, і я вирішила, що досить з мене такого життя.
Найбільше мені було шкода дітей, адже вони не заслужили такого батька. Коли все закінчилося я зітхнула з полегшенням, адже розуміла, що гірше вже не буде, і ми з ними почали життя з нової сторінки.
Я не стала повністю відгороджувати сина та дочку від їхнього батька та його рідні, але сама бачитися з ними не хотіла зовсім.
А вже через деякий час я зустріла хорошого чоловіка та вийшла заміж за нього вдруге.
Артем виявився прямою протилежністю мого першого чоловіка, допомагав мені з усіма домашніми справами вдома, завжди мав час на мене і дітей і намагався подружитися з моїми дітьми. І у нього це вийшло.
Вітчим став для моїх власних дітей надійним другом, з яким вони обговорювали найважливіші речі в своєму житті, якими навіть не ділилися зі мною.
Я відчула себе щасливою жінкою та дружиною і нарешті, вперше за багато років, розслабилася, ось так просто могла ні про що не хвилюватися, не думати, не турбуватися.
Все було добре до певного часу, коли до нас в гості не заїхала моя колишня свекруха.
У мого чоловіка Артема був якраз вихідний, і він забрав дітей на прогулянку. Мені по дому допомагали мої мама й тато, які приїхали з дачі і займалися консервацією на кухні.
Я зателефонувала доньці і запитала, чи скоро вони прийдуть додому і сказала, що їх чекає бабуся. А дочка відповіла, що не хоче поспішати додому і поклала телефон. Я не стала говорити неправду свекрусі, а сказала, як є, переказала слова власної доньки.
Колишня свекруха дуже розгнівалася і на моїй кухні почався справжня суперечка. Мої батьки встали на сторону дитини: мама заявила, що треба було попередити про візит, тоді б нічого подібного не сталося, а так діти не мають летіти мов на крилах лише тоді, коли бабуся знайде трохи часу на них, коли їй заманеться.
Свекруху такі відверті слова обурили, і вона почала щось доказувати моїй мамі, що та зовсім неправа.
– Я що повинна кожен раз попереджати про свій приїзд до вас? Я ж не якась офіційна особа, а до онуків власних прийшла. Коли захочу, тоді й буду відвідувати своїх рідних онуків. Вони такі ж мої, як і ваші, – впевнено та рішуче говорила вона.
– Порядні люди так не роблять, а зважають і на інтереси та бажання дитини. Від вашої родини одні неприємності. Син, напевно, весь в матір, – не стала мовчати у відповідь мама і згадала усі минулі образи.
Загалом ця суперечка могла тривати ще довго і нудно, якби я не втрутилася у цю розмову вже сама. Свекруха поїхала додому, так і не побачившись з онуками.
Коли діти прийшли додому, вони навіть не помітили відсутності другої бабусі. А ввечері син зі мною поділився і сказав, що вони з сестрою більше не хочуть бачитися з ріднею батька і з ним також.
Я своїх дітей розумію прекрасно і цілком підтримую. Але як тепер залагодити суперечки між колишньою свекрухою та моїми батьками? Та й потрібно пояснити синові з дочкою, що їм потрібно спілкуватися з їх бабусею.
Адже вона нічого поганого їм не зробила, просто діти не можуть пробачити батькові його поведінку і все.
Думаю мені буде дуже важко щось тут виправити, але я дуже щаслива зараз і мої дітки щасливі, дуже вдячна долі, що зустріла такого чоловіка, моє життя тепер спокійне та безтурботне.
Мама моя каже, що я не маю підлаштовуватися під свекруху, хай краще вона підлаштовується під мене, якщо її син так вчинив.
Але хіба мама моя права? Хіба свекруха в чомусь винна, якщо нічого поганого не зробила нам сама? Чи зобов’язана мати відповідати за недобрі вчинки свого дорослого сина?
Фото ілюстративне.
Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.
Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.