Я щось недобре запідозрила, коли свекруха мого чоловіка покликала на дачу сніг відкидати. Вони зі свекром завжди робили це самі, тому мені це було дуже дивним. Я знала, що вона буде намовляти його, щоб я нічого не чула і не знала. Коли Гнат повернувся додому, я дізналася щось недобре про зовицю

Якось знайома Поліна мені сказала:

– Ще тоді я відразу зрозуміла, що щось тут нечисто таки зовсім. Не просто ж так свекруха моя сина на дачу покликала до мене, типу допомогти десь там сніг відгорнути.

Ну яка там допомога, у них свекор завжди сам це робив, коли вони туди відпочити їздили. Навіть в хороші часи нікого не наймали, коли гроші були, все самі там робили, вважають, що ніхто краще за них то не зробить.

Просто їй треба було поговорити з сином без моєї присутності, щоб мене поряд не було і я нічого не почула. Так і виявилося, як я думала, на жаль. Була там у них сімейна рада: він, батьки та його сестра.

Приїхав ввечері і каже: “Сестра моя, Олеся, кредит буде брати!” Я мало не впала від такого повідомлення.

Молодшій сестрі чоловіка Поліни Гната, Олесі, всього 23 роки, але нічого путнього з неї до сих пір не вийшло, за словами Поліни, і навряд чи щось вийде.

– Після школи нікуди не стала вступати, уявляєш! – повідала Поліна про свою зовицю. – Рік вона просиділа просто вдома, нічого не перездала, і поступати знову нікуди не стала.

Свекор прилаштував її до свого друга секретарем на ресепшн, сиди, відповідай на різного роду дзвінки, з’єднуй з фахівцями. Так вона і пів року на роботі не протрималася, пішла: нудно, сумно, нецікаво.

– І що, так і не працює з тих пір ніде зовсім?, – поцікавилася у знайомої я.

– З минулого року працює продавцем в якомусь ТЦ, сидить у відділі з біжутерією. Покупців небагато, так, час відбуває. Зарплата копійчана, звичайно, а останні два місяці вона взагалі не працювала, і невідомо, що буде далі.

Благо, що принцеса наша живе з батьками, вони холодильник заповнюють та за квартиру платять, вона лише на себе гроші зароблені і витрачає, на одяг та гуляння. Тому якось так виходить, що на життя їй вистачає, хоча сама вона копійки заробляє.

– Почекай, так про який кредит тоді мова йде?, – вже було зовсім дивно мені.

– Ось я теж здивувалася! Але Гнат мій, чоловік, каже, зараз всім дають. І ось тут якраз починається те, заради чого його запросили на дачу. Він буде платити кредит разом з моєю зовицею, бо вона одна не впорається, ось так от.

Я йому кажу, а ти в курсі, що в такому разі тобі і доведеться виплачувати кредит самому? На твою сестру надії ніякої взагалі я не маю чомусь, вона, по-моєму, далека від реальності!

А він мені у відповідь каже: “Так, в курсі! Доведеться виплачувати. Я, – каже, – ще винен батькам за квартиру, а борги потрібно віддавати”.

Справа в тому, що Гнат і Поліна живуть в квартирі, купленій колись, в не такі важкі роки, спеціально батьками для сина, свекрами моєї знайомої.

Гнатові тоді було приблизно стільки ж, скільки зараз сестрі, а тій було років дванадцять або тринадцять.

Батьки були молодими і досить заможними, батько займався бізнесом, справи йшли добре, тому всією сім’єю жили на широку ногу.

Знайома з чоловіком своїм міняли машини та гаджети, робили ремонти, будували дачу, їздили відпочивати за кордон і з дітьми, і окремо, і сина відправляли. Двокімнатну квартиру ось купили з нагоди, для Гната.

У планах було потім, через кілька років, купити квартиру і для своєї власної доньки. З цим поки не поспішали: навіщо семи-восьмикласниці своя квартира?

За купленим житлом треба стежити, ним займатися, а морочитися зі здачею в оренду батьки не хотіли. Тому, хоча гроші і можливості були, покупку житла для дочки батьки на кілька років.

А потім ситуація змінилася зовсім, на жаль.

Доходи від татового бізнесу сильно просіли, колишніх грошей і можливостей давно вже і близько немає. Живуть батьки, звичайно, краще середньостатистичних пенсіонерів, цього у них не відняти, але про покупку квартир, і в тому числі і про закордонні вояжі, давно вже і мови не йде.

А 2020 рік, схоже, підкосив і те, що ще ледве жевріло. Батько відверто говорить, що, швидше за все, бізнес доведеться закривати, часи дуже складні, здавати міську квартиру свою в оренду і жити на дачі, яку зараз і хочуть трохи обладнати. Благо, що в попередні роки все там влаштували найкращим чином.

– Ну, Олеся, звісно, і чути не хоче про те, щоб разом з батьками переїхати жити зі столиці на дачу, – пояснює Поліна. – Просить тепер батька:

“Купуйте мені квартиру, Гнатові купили, а я що, не дочка”? Батько їй каже: “Яка квартира, мені скоро пару черевиків купити проблематично буде”. А вона: “Мені все одно, ви все мені повинні, і крапка! Ось нехай тепер Гнат мені купує!”

Гнат сам працює за наймом, в плані фінансів особливо зірок з неба не хапає. У них шестирічна дитина, і, звичайно, грошей зайвих немає, ще й часи зараз такі складні.

Завжди є, куди витратити в сім’ї свої скромні фінанси. І це точно не на квартиру сестрі, це якось дивно виглядає, на погляд моєї знайомої все.

– Але батьки йому там, на дачі, добре таки роз’яснили, – розповідає Поліна. – Мовляв, тобі квартира на халяву дісталася від нас, у свій час, тепер ти повинен допомогти купити житло сестрі!

Він тепер і сам впевнений, що повинен. Замовив довідки з роботи, для банку. А мені це навіщо, за Олесю гроші такі великі платити? Якщо вже на те пішло, могли б своє житло розширити. У нас дитина, про сина треба думати, а не про сестру. Я проти категорично!

Як повести себе в такій ситуації невістці?

А може, батьки не так уже неправі? Синові вони допомогли дуже добре свого часу, бо могли, нехай тепер і він їм допоможе?

Або це нахабство з їхнього боку: їх доросла донечка – не проблема сина?

Але тепер Поліна сказала, що ніколи не погодиться віддавати гроші за чуже житло.

Я навіть не знаю на чию сторону стати? Хто тут правий?

Фото ілюстративне.

Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.

Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.

You cannot copy content of this page