fbpx
Breaking News
“Ти справжня сіра мишка, а мені потрібна яскрава зірка. Я не хочу бути з тобою. Мені нудно й складно. Ти не зробиш мене щасливим. Ти на це не здатна…” — коханий Каті вранці пішов на роботу, а ввечері прислав це смс-повідомлення. Здається, життя втpатило сeнс, та одного вечора в квартиру до Каті подзвонили
В обід прибігла дочка Галини, за нею прийшов зять. Ольга почала збиратися додому. — Нікуди я тебе не відпущу, — раптом серйозно та впевнено промовила Галя. — Поживеш трохи у нас, а далі щось придумаємо. Син рідну матір ледве не зaгнав у мoгилу, та вона знайшла в собі сили розпочати нове життя в 60
Дарина приїхала з Італії додому. Взяла гроші, які складала багато років. Завтра — весілля в її єдиної донечки. Рaптoм відчинилися двері й до кімнати забігла донька. — Мамусю, до тебе гості, — здивувала Дарину. Жінка відчинила двері й ocтoвпiла — посеред вітальні стояв Олег
Ніхто не вірив, що курортний рoман Олесі закінчиться весіллям. Та рівно через місяць Андрій приїхав до коханої у гості. Привіз купу подарунків, а разом з тим маленький золотий перстень. За півроку Олеся з Андрієм одружилися. Гіpко було, що матір не побачить цього -вчителька української мови була в нареченої за посаджену матір
Пізно ввечері до під’їзду примчала “швuдка”. З третього поверху на нoшах знесли чоловіка. Дружина Марина постійно влаштовувала скaндали. Скільки б не заробляв Василь, а Марині все було мало. Оцінила чоловіка, коли вже було занадто пізно
Україна
«Я не дав померти жодному бійцю»

Віктор Іванович Ловга (на фото в центрі) — начальник відділення гнійної хірургії Військово-медичного клінічного центру Західного регіону. За три роки війни він врятував сотні життів і багатьох бійців поставив на ноги.

З відзнакою закінчив Львівський медичний університет, вступив у військово-медичну академію, два роки служив у військовій частині. На початку 2015-го поїхав в АТО. “Їхав з бажанням захистити свою родину. Щоб моя сім’я не бачила тих жахів, які там відбуваються. Жінка відпускала зі сльозами на очах”, — зізнається лікар. Каже, у перші місяці війни медики майже не спали.

“Перші кілька днів на війні були спокійні. У польових умовах відсвяткували Різдво. А за тиждень почалося справжнє пекло. Це були бої за Донецький аеропорт. Лікарі працювали з температурою, пневмонією, виснажені. Через брак лікарів у військовій ланці на початках всю допомогу надавали цивільні лікарі, — розповідає Віктор Ловга. — У нас з ними різний підхід до роботи, дещо різні правила та знання. Наприклад, багато бійців мали нагноєння ран. Цивільні лікарі зашивали вогнепальні рани, бо ж не мали такого досвіду, а цього робити не можна в жодному разі”.

За словами хірурга, на початку війни вся медицина трималася на волонтерах. Дуже відчувався брак лікарів у військовій ланці. Зараз ситуація трохи краща: є необхідні медикаменти, є робочі руки. Але дістати щось через волонтерів набагато легше, ніж йти з простягнутою рукою до влади.

Не оминув медик і болючої теми для нашої армії — алкоголізму. На його думку, це справа звички та способу життя, а не війни. “Найлегше було працювати у перші три хвилі мобілізації. Тоді йшли добровольці, які мали ідею, запал. Зараз це більше “з-під палиці”. Збільшився рівень вживання алкоголю. Але війна тут ні до чого. Якщо людина полюбляла випити вдома, то вона робитиме це і на війні. Дехто день-два пив після полону або після повернення додому. Але не спивався до “білочки”, як деякі, брався за розум. Я не міг собі дозволити зняти стрес алкоголем, бо знав, що відповідаю за людей і у будь-який час маю бути готовим надати допомогу пораненому”, — пояснює Ловга.

Питаю, чи можна вірити офіційним даним щодо кількості загиблих. Після невеличкої паузи Віктор Іванович каже: “Щоб уникнути паніки, влада приховує реальні втрати. Той період, коли я був у зоні АТО, у пресі писали, скажімо, про п’ятьох поранених, у той час як ми виносили з поля бою по 10−15 поранених за день. Українці не готові почути справжню кількість загиблих, зниклих безвісти, поранених, скалічених… Я не дав померти жодному бійцю. Робив усе, щоб врятувати життя чи здоров’я”.

Читайте також: ЗНЕПРИТОМНІТИ В СУДІ: ТОП-7 НАЙВІДОМІШИХ УКРАЇНСЬКИХ СИМУЛЯНТІВ (ФОТО)

Під час розмови лікареві зателефонувала дружина. У робочі дні, зізнався хірург, він сім’ї майже не бачить, навіть у вихідні має багато роботи. На своїх часу бракує. “Їду на роботу — син ще спить, повертаюся — він вже спить. Соромно, але я вже третій тиждень обіцяю піти з ним у кіно. Намагаюся викроювати більше вільного часу, щоб відвести сина в садок чи побути з дружиною…”.

Джерело.

Related Post