fbpx

Я більше ніколи не погоджусь зустрічати Новий рік у «колі сім’ї». Життєва історія

Наближається Новий рік. Усі активно готуються і думають, з ким будуть його зустрічати.

А я з дитинства не люблю Новий рік. Допомагала мамі, поки тато з братом прохолоджувалися біля телевізора. Джерело

Їжі готувалося стільки, що можна було б роту солдатів годувати, ще й не один тиждень. Два тазика холодцю, відро олів’є, ще 33 салати і стільки ж закусок. Два торта, обов’язково два, одного ж не вистачить. На гаряче – голубці і тушкована картопля.

Тонна їжі викидалася в 3-4 числах. Я зі сльозами на очах дивилася, як плоди моїх праць змивають в yнітаз. Сльози я витирала червоними, від намертво в’ївшогося бурякового соку, руками.

Потім життя зі свекрухою. І знову приготування. Тільки в сім’ї чоловіка до Нового року починають готуватися за тиждень.

Вариться те, що можна заморозити. Так, варений рис в пакет і в морозилку. Буряк, морква. Кубиками і в морозилку. Відро голубців – зварити і на балкон. Потім відколювати шматками, гріти і їсти. Весь січень.

Коли ми з чоловіком стали жити окремо від усіх, в перший же спільний Новий рік я вирішила – ніякого готування. Легкі закуски, ікра, шампанське – все, ось і весь стіл. Ні, не вийшло. Гості приїхали – свекри з молодшими сином і дочкою.

Екстрене приготування на 6 дорослих осіб. Мийка гори посуду, вони ж гості. Всім все принеси, позалицятися за безрукими. Не свято, а чорт знає що. І так два роки поспіль. Сподобалося їм не вдома відзначати: робити нічого не треба, чогось захотілося – «я тут не господиня, Наташа, зроби нам …»

На минулий Новий рік я не стала готувати нічого. Хоч нам і було сказано – «Ми знову до вас приїдемо!». Я відібрала у чоловіка трубку і сказала, що у нас плани на новорічну ніч, пояснила – ми будемо не вдома.

На мої слова наплювали. І приїхали. 31 годин в 6 вечора. Коли я робила зачіску і макіяж, а чоловік гладив собі костюм. У холодильнику – катма. Лінь було стояти в диких чергах за маленьким пакетом їжі.

Читайте також: Люди, наpoджені в грудні, мають переваги перед усіма іншими

Куди ви збираєтесь? Гостей кинете?

Ми вас не кликали, мало того – сказали, що нас не буде вдома. – я фарбувала очі, не звертаючи уваги на незадоволених.

А стіл? Як же новорічний стіл? У тебе нічого не готово, ми не встигнемо самі нічого зробити! Наташа, так не робиться!

Я промовчала. Не розуміють люди, що в гості треба ходити тільки тоді, коли кличуть.

Ми з чоловіком поїхали, випровадивши гостей о пів на восьму вечора. Два квитки в ресторан. Банкет, розважальна програма на всю ніч, вuпuвка.

Лише тисячу з носа. Ні брудного посуду, ні готування, ні прибирання. Повернутися додому в чисту квартиру і спати.

Родичі чоловіка з нами не спілкувалися до квітня місяця. Як настав дачний сезон – ми знову в фаворі. Прощені і удостоєні милості катати їх п’яті точки на дачу і назад.

Літо пройшло в радісному колупання на грядках. Не моє літо – літо чоловіка.

Восени, після збору врожаю, ми з чоловіком знову опинилися на задвірках свекрушиного життя. До початку грудня нас залишили в спокої.

Першого числа вона подзвонила і запитала – де ми святкуємо цей Новий рік. На вулиці, мамо, поза домом.

А тридцятого числа вона приїхала. З двома сумками.

Так. Горошок – 5 банок, кукурудза – 5 банок, ковбаса копчена – 3 палиці, сирокопченості – дві. Сир плавлений, сир російський. Наташа, прибирай все, що встала? – вказала мені гостя і продовжила розбирати свої бездонні сумки.

Шпроти, сайра, тушонка, ананаси – по 2 банки. Картопля – 7 кілограм.

Що це?

Вас все одно не буде, ми у вас посидимо. Ще Таня з Дніпра приїде з дочкою. Що дивишся? Складай все. І окремо від ваших продуктів, а то переплутаєш, доведеться потім докуповувати.

Я не стала сперечатися. Але і до продуктів не доторкнулася. Пішла в кімнату і подзвонила чоловіку. Нехай розбираються самі.

Може, вдома відзначимо? Мама сама все приготує. – почав умовляти чоловік.

Залишайся вдома. А я не дарма собі плаття купила. – флегматично відповіла я. Не силою ж чоловіка з собою в ресторан тягти?

Свекруха була видворена через годину, коли з роботи прийшов чоловік. Мій робочий день закінчується раніше. Продукти були залишені. Чоловік, піддавшись умовлянням мами, пообіцяв подумати про те, щоб залишитися вдома.

Вчора я купила собі квиток на новорічну ніч в той же ресторан. Чоловік мнеться. І мене одну відпускати не хоче, і з мамою сваритися йому не з руки.

Я і одна сходжу, не пропаду. Але і прибирати квартиру і мити посуд після гостей – я не буду. Нехай «ми ж гості» будуть заклопотані або прибиранням за собою, або одноразовим посудом.

Подобаються їм рясні застілля – будь ласка, я ж не забороняю. Я просто прошу мене в це не вмішувати. Не люблю Новий рік. І це не злочuн. Всі люди різні.

Я не нав’язую їм свою думку, якого бiса вони мене все сім’єю дістають? Я і повинна, і зобов’язана, і не маю права позбавляти їх зайвих робочих рук.

З чоловіком, без чоловіка – мені плювaти. Але свято я проведу так, як я хочу. Нехай хоч всією сім’єю на мене образяться.

You cannot copy content of this page