Вже майже два роки я живу в Польщі. Там працював мій чоловік, а потім нам набридло їздити туди-сюди, і ми вирішили, що я переїду до чоловіка в Варшаву.
Квартиру свою я зачинила, зібрала нашого 5-річного сина, розрахувалася з роботи, і подалася в нове життя.
В принципі, зробила я це не через гроші, я просто подумала, що ми відколи одружилися, то толком разом і не були, бо чоловік жив і працював в Польщі, а я в Україні. То ж основною причиною мого переїзду було зберегти сім’ю.
Все було добре до тих пір, поки моя сестра не захотіла в мою квартиру свою доньку заселяти. Племінниця заміж виходить і не хоче жити в селі, от вони всі разом і вирішили, що якщо моя квартира просто пустує, то племінниця з чоловіком може там якийсь час пожити.
Коли я сказала, що я проти, то отримала відразу двох ворогів – і сестру, і маму.
Мама стала на сторону сестри, я цим навіть не здивована, бо Марину вона завжди любила більше, ніж мене.
До того ж, мама вважає, що має право втручатися в цю справу і розпоряджатися моєю квартирою, тому що це вона її мені купила.
Це справді так, це житло придбала моя мама перед моїм весіллям, квартиру вона відразу записала на мене.
Мама могла собі це дозволити, тому що вона вже багато років живе і працює в Італії. Але останнім часом вона мало заробляє, бо живе з одним італійцем, він проти, щоб вона працювала.
Її він забезпечує, а нам допомагати забороняє, каже, що в Італії навпаки – діти літнім батькам допомагають, а не батьки утримують дорослих дітей.
Проте, мама вже непогано заробила. В селі вона збудувала будинок на два з половиною поверхи, і в цьому будинку живе зараз моя старша сестра Марина.
Мама поступила трохи несправедливо, коли Марині віддала будинок, а мені придбала всього лиш однокімнатну квартиру.
Просто сестру мама більше любить. Вона народила її у 19 років від коханого чоловіка, то було справжнє кохання, яке, здається, мама досі забути не може.
Чоловік цей з мамою не одружився, тому Марину вона народила не в шлюбі. Але сестра є нагадуванням мамі про її велике кохання.
Через 10 років мама вийшла заміж, за чоловіка, якого не любила. В шлюбі народилася я. Сестру мій батько любив як рідну, ніколи між нами різниці не робив.
А мама робила. Прикладом цього є те, як вона між нами житлом розпорядилася.
Але я і тому була рада, бо з сестрою я би не зжилася на одному подвір’ї, до свекрухи йти жити в невістки я не хотіла, а на знімне житло йти теж не було особливо грошей.
Чоловік відразу після весілля став їздити на заробітки за кордон, бо ми планували з часом продати цю квартиру, подаровану моєю мамою, і придбати собі більше житло.
Коли я вирішила їхати до чоловіка, квартиру ми зачинили, я її навіть квартирантам здавати не хотіла, щоб вони там мені все не понищили.
І племінниці своїй я теж не хочу давати ключі і впускати її жити в своє помешкання.
Вона там наміцно засяде, дитину народить, а я як повернуся, то куди її виставлю, на вулицю?
Тепер і сестра, і мама на мене ображаються, кажуть, що після цього навіть спілкуватися зі мною не хочуть.
А я щиро не розумію, що я зробила не так?
Cпеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.
Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.
