Сім років тому Вікторія Кириченко придбала квартиру за 67 тисяч доларів у центральному відділі продажу «Київміськбуду». Влітку 2014-го року представники вже іншої корпорації – «Укрреєстрації» – почали вимагати від жінки віддати ключі домівки, бо, мовляв купила вона не квартиру, а лише «пасажирський квиток».
Про це йдеться у сюжеті програми соціальних розслідувань «Остання інстанція» на телеканалі ZIK.
Родина Вікторії Кириченко довгі роки заощаджувала кошти, аби придбати житло. Урешті сім’я наважилась купити квартиру в центральному відділі продажу «Київміськбуду» за 67 тисяч доларів. Навесні 2012-го новобудову здали в експлуатацію. Щаслива жінка уклала угоду з ЖЕКом і почала ремонт у домівці. У 2014-му її будинок «отримав» поштову адресу. Вікторія заповзялась оформляти право власності на свою квартиру № 10.
Та раптом до ЖЕКу звернулися представники корпорації «Укрреєстрація». Вони вимагали ключі і повний доступ до помешкання Вікторії. Компанія наполягала, що квартира їхня, а жінка там лише тимчасово мешкала. Далі – три роки судової тяганини.
«Суддя сказав одну фразу, яка мене просто вразила. Ви купили «пасажирський квиток», а не квартиру», – каже Вікторія Кириченко.
З’ясувалось, що у 2004-му році корпорація «Укрреставрація» отримала земельну ділянку від Київради для забудови. Для того, щоб розрахуватись за ту ж ділянку, із 90 квартир корпорація має віддати 11 Києву. Далі «Укрреставрація» звертається до забудовника «ІнтерІнвестБуду». За їх роботу обіцяє розрахуватися 70-ма квартирами. У 2007-мому «ІнтерІнвестБуд» не може цілком впоратись і звертається по допомогу до тресту «Київмісьбуду-3». За десять квартир – трест допомагає завершити будівництво.
У 2009 році «ІнтерІнвестБуд» звернувся до власника ділянки –«Укрреставрації». Він просить задля підвищення «продажності» квартир обміняти п’ять із обіцяних його 70-ти трикімнатних квартир на десять одно- та двокімнатних. Загальна площа обміну однакова – понад 600 квадратних метрів. Корпорація погоджується. Після обміну ці квартири, в тому числі і Вікторії №10, отримує «ІнтерІнвестБуд». Ними він розраховується з трестом «Київмісьбудом-3», тому і власність героїні перейшла до їх рук. «Укрреставрація».
У 2010-тому жінка купила квартиру, але чому в результаті право власності на домівку в «Укрреставрації» – невідомо. Офіційні телефони корпорації мовчать. Адвокати радять жінці звернутись виключно у Європейський суд.
Читайте також: ДВА ДНІ ГУЛЯЛИ ВЕСІЛЛЯ… БЕЗ НАРЕЧЕНОГО…
«Родина стоїть на порозі трагедії. Родина ледь не усе життя збирала шалені гроші. Врешті наважилась їх вкласти у квартиру. Я переконаний, що жінка, яка придбала житло і підписувала усі папери, розумна. Вона однозначно ретельно дослідила всі документи. А в результаті їхню сім’ю обманули, а мати двох маленьких дітей вже три роки провадить судову тяганину. «Київміськбуд» знаходиться в компетенції мера столиці. Я б радив обов’язково звернутись до Володимира Кличка. У нього є всі важелі впливу на забудовників», – прокоментувала міністр ЖКГ України (2007-2010-х роки) Олексій Кучеренко.
Популярні статті
- Коли батьків моєї подруги Марини не стало, сестра швиденько їх квартиру оформила на себе. Відтоді Марині дуже важко жилося, чоловік щодня докоряв їй за це. А якось він занедужав і Марина набрала сестру
- Мій чоловік вислав з Америки велику суму грошей і сказав порівну поділити між дітьми. Та я вирішила, що доньці потрібніше, тому сину дала лише невелику частину. Через кілька років чоловік повернувся додому і тепер я не знаю, що я маю йому сказати
- Якось ввечері свекруха прийшла до нас з чоловіком і сказала, що в них зі свекром є чимала сума грошей, вони багато років відкладали її. Я ніколи не очікувала, що вона про таке зізнається, але те, що вона сказала далі, ще більше спантеличило мене
- Моя мама рік тому вийшла на пенсію, і відтоді їй не вистачає грошей. Щосуботи мама приходить до нас в гості, і потім ми разом йдемо в торговий центр купувати все необхідне. Такий похід в супермаркет щотижня мені обходиться мінімум півтори тисячі гривень, виходить, що в місяць я на свою маму витрачаю щонайменше 6 тисяч, і мій чоловік проти цього
- Два роки тому моя рідна сестра купила земельну ділянку в нашому селі, захотіли вони з чоловіком будуватися. Грошей у них трохи було спочатку, тому скоро фундамент звели і стіни почали гнати. Згодом Оксана стала бігати до мене щодня, її чоловік постійно щось просив у мого Миколи. Не було й дня, щоб вони не з’являлися на нашому подвір’ї, або не телефонували нам. Я тоді ще не знала, чим все це закінчиться