You are here: Home / Україна / Ввечері, 2 березня, російські терористи завдали авіаційного удару по Південному залізничному вокзалу в Києві, де зараз відбувається евакуація тисяч українських жінок і дітей
Ввечері, 2 березня, російські терористи завдали авіаційного удару по Південному залізничному вокзалу в Києві, де зараз відбувається евакуація тисяч українських жінок і дітей.
Снаряд вдарив поблизу готелю Ibis, на щастя будівля вокзалу встояла і зазнала незначних ушкоджень.
Уточнюється інформація про постраждалих.
Рух поїздів продовжується.
Ударом ракети в районі залізничного вокзалу розірвало велику теплотрасу. Частина Києва може залишитися без тепла. Про це повідомив радник очільника МВС Антон Геращенко.
Про це повідомила “Укрзалізниця”.
Фото – скрін з інтернету.
Популярні статті
- В неділю ми були у свекрів, непогано посиділи. Мені навіть на мить здалося, що свекруха і справді змінилася. Ми подякували, і пішли додому. Але вже біля машини я зрозуміла, що забула у них телефон, тому чоловік залишився, а я повернулася. Мені довелося почути розмову свекрухи з свекром, і я знову почула про себе багато неприємних речей. Першою моєю реакцією було щось їй відповісти, але потім я передумала
- В минулому році у мене був ювілей, 60 років. Прийшла мене привітати донька з зятем, принесли гарний подарунок – вишивану сорочку, яку я давно хотіла. А потім донька сказала, що нам поговорити треба. Я не відразу зрозуміла, про що буде йти мова, але донька пояснила, що хоче, щоб ми жили всі разом, тобто, щоб я переїжджала до них. Я погодилася, але дуже швидко про це пошкодувала
- Моя мама дуже любить моїх дітей, і гроші їм дає часто і солодощі купує. А от дітей мого брата, сина свого, недолюблює. На великі свята ми з сім’єю їздимо до батьків, я кажу мамі, що так не гарно, що треба їй і тим онукам допомагати. Та вона так не любить невістку, що навіть дивитися не хоче на дітей
- Про свою сестру я згадала, аж коли вийшла на пенсію. У мене ні чоловіка. ні дітей немає, правда є гроші і трохи майна. Лише зараз відчула, що залишилася сама на старості років, але я вважаю, що мене племінники мої повинні доглядати, діти моєї рідної сестри Ганни
- 3 роки тому я вийшла заміж. Ми з чоловіком живемо окремо. Тато з мачухою допомагають нам в усьому. Але я не можу забути той день, коли рідна мати прийшла до мене, а я була до неї холодна