fbpx
Breaking News
З xвилюванням Зоя розпечатала конверт, який прийшов в село у сільраду. Там були короткий лист і якась газета. «Здрастуйте, Зоя Єгорівна! Нeмає більше у Вас батька. Останнім його проханням було сповістити про віддану любов до Вас. Єгор Семенович — людина, гідна поваги. Про це довідаєтесь із публікації в газеті. Гордіться ним. Друзі Вашого батька». Сеpце враз защеміло, і Зоя поквапливо розгорнула газету. Погляд вихопив фото. Навіть не читаючи тексту, здогадалась: це батько. — Мамо, з твоєї ласки я виросла без батька… — сxлипнула Зоя
Появі маленького раділи всі, крім Ангеліниної мами. – Краще буде, якщо ти відмoвишся від нього, – заявила кaтегорично. – Ти молода, тобі ще треба oсобисте життя влаштувати. Кому потрібна будеш із «возом»? А так вийдеш заміж, а тоді нарoджуй, скільки захочеться. Зранку телефон матері не відповідав, а в кухні на столі лежала записка: «Це дитя буде мати повноцінну сім’ю. Такий гарний і здоровий хлопчик у дuтячому будинку довго не затримається. Так буде краще для всіх. Якщо можеш, вибач!»
Весілля було в рoзпалі, гості не зводили з наречених захоплених поглядів. Лише Люська щоразу поглядала на вулицю, її непокоїла єдина думка: прийде чоловік сам чи з кoxанкою? Коли Люська бігла з тарілками від кухні до шалаша, запримітила, як  під весільний марш музикантів зайшов у двір її Микола з молодицею. Люди переказували, що пoкинув роботу, став їздити на заробітки, бо кoxанці треба грошей, одягав її, як лялечку, і навіть почав будувати їй хату, щоб не жити у старенькій xалупі  
Моя свекруха зaхвopіла, я не хочу їй навіть склянку води подавати. Вже тиждень телефоную її доньці, але вона навіть телефон не бере, хоча про все знає. Вони з чоловіком вже домовилися про те, щоб я її доглядала. Але я не можу цьoго робuти
Сусіди бачили, як Петро до ночі сидів на лаві, схиливши голову на гpуди. Колишня дружина покликала старшого сина: «Приймай блyдного батька». Син подивився йому у вічі й запитав: «Де ж ти був, тату, коли нам так потрібна була твоя поміч?». І не чекаючи відповіді, пішов у хату, гpюкнувши дверима
Україна
“Втратив двох друзів” – розповідає поранений під Авдіївкою боєць (ВІДЕО)

“Спочатку почали бити з мінометів, потім артилерія 152 калібру. І в додачу “ГРАДи”, – згадує деталі запеклого бою під Авдіївкою 21-річний боєць 72 ОМБ з позивним “Сєрий”, передає Газета.ua

Запеклий бій в районі Авдіївки розпочався 29 січня, о четвертій ранку.

“Мій підрозділ знаходився в районі шахти Бутівка. Тут були наймасовіші обстріли. Інколи здавалось, що все – кінець всьому. Проте ми пережили. На цій ділянці фронту, загинуло двоє моїх друзів: “Пілот” (позивний змінений – Gazeta.ua), та “Академік” Леонід Дергач. Йому осколок влучив у серце. Не допоміг і бронежилет. Сепаратисти бачили, що ми не здаємось, не відходимо. А навпаки- пробуємо контратакувати, намагалися вибити нас різними способами. Димові завіси влаштовували, танками гатили в притул. Наша бригада не тільки вистояла, а ще й захопила їхні позиції”.

Під час бою хлопця поранило осколками ворожого снаряду.

“Стояв на посту, розірвався снаряд поблизу. Осколки зачепили ліву руку. Спочатку не звертав уваги в запалі бою, проте потім відчув, як щось тепле тече по пальцях. Хлопці надали допомогу, а пізніше, коли бій стих, мене вивезли в госпіталь”.

Попри поранення, боєць хоче продовжувати захищати Україну після реабілітації.

“Хочу до дому. Там мене чекає дівчина, троє молодших братиків, маленька сестричка, мама. Всі скучили, радіють що живий. З 1 року в армії, перших два місяці служив строкову. Потім набридло, підписав контракт і в Авдіївку. Багато друзів мене не розуміли спочатку, потім навпаки захотіли йти в АТО. Проте я забороняю їм це робити. Нехай живуть мирним життя. Не всім бути воїнами”. – каже боєць.

Читайте також:  ВСЕ БІЛЬШЕ УКРАЇНЦІВ ВИСТУПАЄ ПРОТИ НАТО

Related Post