fbpx
Breaking News
Після других пoлогів моя дружина почала часто відлyчатися з дому. Я запiдозрив щось недобре, і вирішив здати теcт на батьківство. Яким же було моє здивування, коли я дізнався, що молодший хлопчик – мiй, а ось дівчинка була нарoджена від iншого чoловіка. Я подав на рoзлучення, але як тепер бути з дітьми – не знаю
– Стара, я сказала тобі, не лізь у холодильник! Ти продукти купляла? Я з Костиком. Значить, їсти будемо ми! – невістка забігла на кухню та все пuляла поглядом стареньку. А наступного дня Таїсія Петрівна, одягнувши єдину квітчасту спідницю, вийшла з дому і, купивши газету, почала шукати оголошення, про яке розповідала сусідка
Настя випадково прочитала в телефоні чоловіка СМС від якоїсь жiнки, де вони явно виявляли один одному неабиякі знаки уваги. Потім на її старий мобільник почали приходити СМС про їх зустрічі і дешеву квартиру, яку вони планували зняти. «Хто ця жінка, що називає тебе сонечком і хоче дешевої квартири, аби там було ліжко і посуд?». – Це не мені, – бpехав чоловік, – пoмилилися номером
Нaйвaжча доля та невдалий шлюб: знаки Зодіаку, які притягують нeвдачі і тpaгeдiї в своє життя
Молитва до Святого Архангела Михаїла, яkу потpiбно прoчuтати кoжнoму саме 21 листопада. Вона захиcтить сім’ю від усього злoго
Україна
“Втратила на Майдані сина, а в АТО – внука. Доки дітей оплакувала, невістка оформила спадщину на себе”

Про що говорили на Майдані і вулиці Інститутській у неділю, 19 лютого, пише Газета.ua

14:23. На платформі столичного метро “Майдан Незалежності” рудоволоса жінка дістає з кишені зеленого пуховика смартфон. У другій руці тримає сумку й перемотані чорною стрічкою чотири жовті троянди.

– Ти де є? Я тебе вже півгодини чекаю. Лампадки і квіти взяла з собою. Тут буде вдвічі дорожче. Того року за чотири тюльпани 100 гривень віддали. А я біля дому троянди по 15 гривень купила.

Замовкає секунд на 10. Затуляє друге вухо рукою, щоб краще чути.

– Таня? Тані не буде. Я хіба тобі не казала? Повезла Олегу передачу в СІЗО. Його ж у середу закрили. Поліз напідпитку з дружками-­наркоманами на чиюсь дачу. Винесли телевізор і два ноутбуки. З чотирьох його одного взяли. Інші на дно залягли. Тепер на нього все повісять. Адвокат попередив, що років шість можуть дати. Якраз до свого 30-річчя вийде. Так що Тані зараз не до нас.

На ескалаторі молодий чоловік цілує на кілька років старшу за нього жінку. Вона – у короткій спідниці й ботфортах. Чорну коротку шубу розстебнула.

– Не могу я от него уйти. У нас двое детей. Не приведу же я их к тебе в общежитие.

– Сколько мы еще будем прятаться, как дети?

– Женик, я тебя не прошу меня ждать. Я тебя люблю, но с ним должна жить.

– Что в нем есть такое, чего нет у меня?

– Он деньги умеет зарабатывать. На твою преподавательскую зарплату мы даже квартиру снять не можем. А он обещает машину на 8 Марта подарить.

– Сколько раз к 8 Марта он еще тебя побьет? Ты хотя бы раз побои сняла.

– Женик, давай не будем о грустном. Я ему сказала, что ты мой репетитор по английскому. Будем встречаться три раза в неделю. Когда у тебя в понедельник пары заканчиваются?

– У меня вторая смена. Раньше восьми вечера встретиться не получится.

– Я детей на няню оставлю и приеду, – тулиться до чоловіка й цілує у губи. – Не бойся. Бодя последний раз в метро спускался в 2004 году. Нас никто не увидит.

– Я тобі кажу, більше революції не буде. Нема кому її робити, – говорить до вдвічі молодшого чоловіка. – Усіх бунтарів повбивали на Донбасі або перестріляли на Інститутській. 90 відсотків нації – боягузи. Вони швидше по Америках роз’їдуться, ніж боротися почнуть.

– То ваше покоління вже революцію не почне. Ви просрали наше майбутнє у 1991 році, коли замість Чорновола вибрали Кравчука, а потім два рази поспіль проголосували за Кучму. Зараз хто країною управляє? Кучми зять і Кучми син.

– Це ти кого маєш на увазі? Ну по зятю понятно – Пінчук. А про сина вперше чую.

– А вам Рінат Ахметов Кучму не нагадує? Вже давно чутки ходять, що він його поза­шлюбний син.

Вусань спльовує на бруківку.

– Це для мене откритіє. Але я, юначе, ні за Кравчука, ні за Кучму не голосував. Помаранчеву і Революцію гідності на дивані не просидів. І шини тягав, і коктейлі Молотова розливав. Якби із запаленням легень у лікарню не попав, то зараз і моє прізвище на цій стелі було б. Мене з водомета тут накрили два рази. Тепер на суди їжджу. Свідчу у справі Автомайдану і в побитті студентів 30 листопада. Але не вірю, що щось із того вийде. За три роки тільки двох “беркутівців” посадили. А решта на посадах поновилися.

– Маємо поліцейську державу. Ви знаєте скільки тут мєнтів переодітих? Я біля он тих в однакових чорних пальтах пройшов, чую: “Ще трохи постоїмо. Команди збиратися не було. Ближче до вечора перейдемо до Адміністрації”. А там, бачите, бусик стоїть. Всередині апаратура для прослушки. Проходив поруч, як з мамою говорив по телефону. У трубці почало шипіти і тріщати, а потім роз’єднало.

– Порошенко врахував помилки попередника. ­Нікого не розігнав. Старі мєнти лишилися, а він ще нову поліцію і Нацгвардію набрав. Під ним і суд, і прокуратура. Тепер хто б бунтувати не почав, влада кричатиме: “Шатуни!”

16:20. Лунає “Пливе кача”. Жінка, на вигляд років 50, знімає шкіряні рукавиці. Запалює лампадку біля портрета білоруса Михайла Жизневського. Він загинув під час штурму на вул. Грушевського 22 січня 2014-го. По щоках котяться сльози. Біля портрету вішає вервечку.

– Тут мені досі кров’ю пахне, – каже до знайомої у сірому капелюсі, яка бере її під руку. Показує рукою на тротуар через дорогу. – Отам на моїх очах хлопця вбили. Вистрелили у спину, коли він пораненого відтягував. Я до нього на колінах підповзла, але вже пульсу не було. Живіт у момент здувся від внутрішньої кровотечі.

– Знайома лікарка на “швидкій” тут працювала, – говорить жінка у сірому капелюсі. – Через місяць після революції померла. Мала два серцеві приступи. За один день чотирьом хлопцям очі закривала. Їх уже мертвими на носилках доставили. Плакала, бо вони молодші за її сина.

– Із нашого села жіночка втратила на Майдані сина, а в АТО – внука. Доки дітей оплакувала, невістка оформила спадщину на себе. Квартира була на онукові – тепер невістчина. Свекруха жити не має де. Невістка до другого шлюбу готується і показує на двері. Каже: “Мені треба починати життя спочатку. А ви заважаєте”.

О 17:45 троє чоловіків у військовій формі закурюють біля пішохідного переходу. Один із них в інвалідному візку – набиває люльку.

– Ти коли з похорону повернувся? – запитує червонощокого з великим рюкзаком на спині.

– Учора вночі приїхав. Мама Васі просила остатися, але там родина горем убита. Їм зараз не до гостей.

– Чого ж він помер? Такий здоровий мужик був.

– Бо гризся усім, чим не треба. Я йому казав: “Нащо тобі ті участки? Від цієї влади можна тільки місце на цвинтарі безплатно отримати”. Опівночі спати ліг, а вранці не прокинувся. Мама вже холодного в ліжку знайшла.

– Він ще в січні на блокаду їздив. Бачив його по тєліку. Під поїзд на рейки лягав, – каже той, що у візку.

– Він уже тоді на серце жалівся, але поїхав. Бо його хлопці перші потяги з вугіллям ще 2015-го почали спиняти. Один такий состав везе вугілля на 10 лямів (мільйонів. – Країна). Васю то гризло. Бо з ворогом треба воювати, а не торгувати. А ми ворога годуємо, лікуємо й одягаємо. В Донецьку магазини “рошенівськими” шоколадками завалені.

– Скільки йому було?

– 39. Із медичкою зустрічався. Планували після Великодня розписатися. На кладовищі вона за труною в яму ледь не впала. Похорон затягнувся на 2 години. Він же високий був. А яму на 2 метри викопали. Труна не проходила. Три рази опускали. Земля мерзла. Це вже сьомий похорон за останній рік. Кого там не вбили, тут добивають.

Читайте також: “НЕ ДАЙ БОГ ДОПУСТИТИ ЩЕ ОДНУ РЕВОЛЮЦІЮ. 250 ТИС. ЛЮДЕЙ НАВЧИЛИСЬ ВБИВАТИ” – ПОЛЯК (ВІДЕО)

Related Post