Том Купер переконаний, що в Україні війна досить таки затягується через те, що Захід ведеться на шантаж путіна.
Очікування на закінчення війни у відомо австрійського військового експерта Тома Купера «не дуже райдужні», про це він розповів в інтерв’ю ТСН.
І одна із причин тому, що ЄС і НАТО піддаються впливу путіну, замість того, щоб постачати Україні достатню кількість зброї.
«Проблема в тому, що західні уряди не сприймають ситуацію серйозно. Вони все ще піддаються шантажу путіна. Ви ж бачите цей ажіотаж навколо цього сухопутного коридору до Калінінграду, який Литва закрила. Вони ж його не закрили повністю. Вони сказали: ми не будемо пропускати товари, які є в санкційному списку ЄС. Все інше може транспортуватися. Росія все ще може доставляти товари до Калінінграду кораблями. Ніхто їм заважати не збирається. Звичайно, путін одразу почав шантажувати. І в НАТО такі: «О, боже», в ЄС теж: «О, Боже», путін такий поганий і такий мерзенний і так далі. Замість того, щоб сказати: «Досить. Сиди в своїй москві і замовкни». Вибачте за такий вираз», – наголосив експерт.
Він переконаний, що геополітику потрібно залишити і озброїти настільки, щоб розгромити російську армію.
«Це єдиний спосіб змусити путіна поступитися. Він не поступиться, поки думає, що ще може чогось досягти в Україні. І він ще може чогось досягти, поки його армія планує нові наступи», – каже експерт.
Він переконаний, що кількість поставленої партнерами зброї до України мізерна. «Не можливо перемогти росію інакше, ніж знищити їхню армію. І коли ви відштовхнете їх принаймні в напрямку лінії зіткнення 2014 року, то дуже скоро ви побачите, як путін змінить свою поведінку», – резюмував Том Купер.
Джерело – ТСН.
Фото – скріншот.
Популярні статті
- В неділю ми були у свекрів, непогано посиділи. Мені навіть на мить здалося, що свекруха і справді змінилася. Ми подякували, і пішли додому. Але вже біля машини я зрозуміла, що забула у них телефон, тому чоловік залишився, а я повернулася. Мені довелося почути розмову свекрухи з свекром, і я знову почула про себе багато неприємних речей. Першою моєю реакцією було щось їй відповісти, але потім я передумала
- В минулому році у мене був ювілей, 60 років. Прийшла мене привітати донька з зятем, принесли гарний подарунок – вишивану сорочку, яку я давно хотіла. А потім донька сказала, що нам поговорити треба. Я не відразу зрозуміла, про що буде йти мова, але донька пояснила, що хоче, щоб ми жили всі разом, тобто, щоб я переїжджала до них. Я погодилася, але дуже швидко про це пошкодувала
- Моя мама дуже любить моїх дітей, і гроші їм дає часто і солодощі купує. А от дітей мого брата, сина свого, недолюблює. На великі свята ми з сім’єю їздимо до батьків, я кажу мамі, що так не гарно, що треба їй і тим онукам допомагати. Та вона так не любить невістку, що навіть дивитися не хоче на дітей
- Про свою сестру я згадала, аж коли вийшла на пенсію. У мене ні чоловіка. ні дітей немає, правда є гроші і трохи майна. Лише зараз відчула, що залишилася сама на старості років, але я вважаю, що мене племінники мої повинні доглядати, діти моєї рідної сестри Ганни
- 3 роки тому я вийшла заміж. Ми з чоловіком живемо окремо. Тато з мачухою допомагають нам в усьому. Але я не можу забути той день, коли рідна мати прийшла до мене, а я була до неї холодна