fbpx
Життєві історії
Вчора ввечері знайшов на вулиці телефон. Хотів повернути його власникові, але коли прочитав повідомлення, то викинув його назад

Вчора ввечері знайшов на вулиці телефон. Хотів повернути його власникові, але коли прочитав повідомлення, то викинув його назад

Всім привіт! Хочу поділитися з вами історією, яка сталася зі мною буквально вчора. Чи то це, чи то і справді мені, як програмісту, життя постійно підкидає чужі телефони. Як мінімум раз на рік я знаходжу на вулиці втрачений телефон і повертаю його власнику. За матеріалами

Вчора, повертаючись з магазину додому, виявив телефон Samsung. В голові промайнула перша думка: «О, знову?».

Так як зараз майже у всіх людей стоїть блокування паролем або відбитком пальця, доводиться забирати телефон додому і чекати, поки хто-небудь на нього подзвонить, а потім вже домовлятися про зустріч. Але у цього, на подив, нікого пароля не було. Не довго думаючи, я протер екран і розблокував його. Ніяких пропущених дзвінків не було, а значить власник ще не дізнався про зникнення. Я почав гортати контакти і думав, кому б можна зателефонувати – зазвичай шукаю «дружина», «син», «мама, тато». Але жодного з перерахованих не було. Чесне слово, я сам здивувався.

Довелося лізти і читати повідомлення. Відкрив і побачив листування з дівчиною:

Цитувати не хочу, тому що там були одні обpази на адресу дівчини.

Я просто був у шоці, не розумію, як так можна з людьми спілкуватися, як тварина просто! Завжди не любив таких людей – і в школі, і в універі. Ну, поверну я йому зараз телефон, а в підсумку, я впевнений, що він мені навіть «дякую» не скаже. Не люблю я таких людей.

Подумав, а може його доля як раз провчила таким способом? Ну, тоді не буду їй заважати. З цими думками, залишив телефон на лавці і пішов.

Як на мене, так найголовніше в цьому житті – бути людиною. А це «істота» не людина, а просто його подобa. Будьте добрими і людяними, і тоді інші до вас будуть ставитися точно так же.

Фото ілюстративне, з вільних джерел

facebook