Щороку народжуванiсть у нашiй країнi зростає, i це — тiшить. Отже, не все так погано, кажуть старшi люди. В Українi й досi збереглося багато вiрувань та забобонiв, дотримуючись яких майбутня мама начебто може захиститися вiд злого ока та всього лихого, щоб тiльки дитина народилася в неї здоровою, пише газета Експрес.
— Що заборонялося вагiтним жiнкам колись?
— Народження дитини було головною мiсiєю кожної жiнки. Тож майбутнi мами мусили дуже берегтися, — розповiдає Стефанiя Гвоздевич, етнограф. — Жiнки намагалися якнайдовше приховувати свою вагiтнiсть вiд чужих людей, аби хтось не наврочив дитину. Вагiтним заборонялося сваритися, конфлiктувати з кимось. Їм не можна було переступати через мотузки, перелази, завiшувати нитки на шиї — вважалося, що через це дитинка обмотається пуповиною. А ще вагiтним не радили їсти похапцем, бо дитина буде ненажерливою. А якщо така задивилася на пожежу i в той момент торкнулася себе, то дитина народиться з червоною плямою на обличчi. Якщо ж вагiтна дивилася на калiк, слiпих, то вiрили, що вада передасться її дитинi. Також вагiтним забороняли ходити на похорон, особливо дивитися на покiйника, бо дитина народиться з жовтим або блiдим кольором обличчя. А ще жiнки, якi чекали народження дитини, не могли бути хрещеними мамами — це нашкодило б дитинi, вона могла померти. Цього, до речi, дотримуються i тепер.
— А чому кажуть у народi, що вагiтним не можна нi в чому вiдмовляти?
— Люди вiрили, що в тiєї людини, яка вiдмовить майбутнiй мамi, заведуться в хатi мишi i все з’їдять. А якщо жiнцi раптом захотiлося щось з’їсти, солоного чи солодкого, вона мусила задовольнити своє бажання. Iнакше була загроза втратити дитину. Коли ж вагiтна пiдстригалася, то казали — вкоротила дитинi вiку. Також вагiтнiй не можна було казати поганих слiв, заборонялося їсти гострi страви, приймати гарячу ванну тощо.
— Як вiдбувалися пологи?
— Здебiльшого народжували вдома, а приймали пологи баби-повитухи, або, як ще їх називали, баби-бранки. Це жiнки вiком вiд 50 рокiв, якi мали досвiд у цiй справi. Коли прийшов час народжувати, повитуху кликав чоловiк жiнки. Перед пологами вона молилася, мила руки й бралася до справи. Жiнка лежала за завiсою, адже мама й новонароджене дитя були дуже вразливими, їх легко могли вректи. Категорично заборонялося пiдходити до породiлей тим жiнкам, у яких саме були критичні дні. Якщо пологи були тяжкими, повитуха наказувала вiдiмкнути в хатi всi замки, вiдчинити дверi, вiкна, розстебнути гудзики на одязi. Якщо жiнка й добу не могла народити, бiгли до священика i просили вiдчинити царськi врата.
Також обкурювали породiллю зiллям, водили її тричi навколо столу. Наприклад, у лемкiв, щоб породiлля розродилася, був звичай запарювати лушпиння цибулi. Баба-повитуха вiдрiзала пуповину, зав’язувала її марлею або ж коноплями. Вважалося, якщо дитина народиться вночi — поганий знак. Якщо немовля з’явиться в недiлю, четвер, вiвторок — усе буде з ним добре, у середу — чекай бiди.
Цiкаво, що грошей за пологи жiнки не брали. Повитусi дарували рушник, хустку або полотно. Якщо нiкого не було в хатi, то вона кiлька днiв в усьому допомагала молодiй мамi. Баба-повитуха могла й охрестити дитину. Якщо маля народилося кволим, жiнка скроплювала його освяченою водою, молилася i давала iм’я. У давнину люди дуже боялися, щоб дитина не померла нехрещеною. Тож навiть у церквi робили це на другий-третiй день пiсля народження.
Традицiйно священик вибирав iм’я вiдповiдно до церковного календаря. Не можна було називати дiтей iменами людей, якi мали в селi погану репутацiю. Якщо в родинi часто вмирали дiти, то для новонародженого за кумiв брали перших стрiчних людей. Стрiчна кума та кум ставали пiд вiкном, а їм через нього передавали дитину. Таким чином нашi предки обманювали нечистi сили, якi забирали дiтей до того.
Пiсля пологiв жiнцi заборонялося виходити з хати, доки не вiзьме з церкви свячену воду i доки над нею не прочитають молитву, так званий вивiд. До того часу вона не могла доїти корову, вийти на люди. Хiба що взяла б зi собою нiж, який вважали оберегом. До речi, пiд колиску також клали нiж, а пiд подушку маляти — освячений часник.
Юлiя ГОЛОДРИГА
