На той час нам жилося дуже важко, грошей постійно не вистачало, економили ми на всьому. Мій чоловік Данило влаштувався на іншу роботу, але там були постійні відрядження на три-чотири тижні, практично раз в два місяці. Мені це не подобалося, але зарплату там платили хорошу, тому довелося змиритися з такими незручностями.
Від знайомих, колег і родичів, я чула лише одне запитання:
– Ти не боїшся, що чоловік там когось собі знайде, а тебе залишить тут саму назавжди?
У відповідь я лише посміхалася, але на душі було важко. Боялася я, звичайно, завжди, але розуміла, що багато людей, сімей так і живуть, особливо, якщо чоловік чи дружина за кордоном на заробітках, а це ще важче, адже вони розлучаються на довгі роки. Ті ж далекобійники, та й багато інших професій, де відлітають, їдуть у відрядження в іншу країну. Але я розуміла, що люди їдуть туди за заробітком, щоб свою ж сім’ю забезпечувати, своїх дітей на ноги ставити.
Я сама працювала колись на підприємстві, яке відправляло мене в відрядження, і тоді я була вже заміжня, а по приїзду чоловік готував мені смачні гарячі вечері, чекав мене з посмішкою на обличчі. Я зрозуміла, що тепер моя черга ставитися до нього так само, людина просто працює і заробляє гроші і мені на життя. Я викинула з голови всі ці сумніви, все таки ми вже 10 років в шлюбі, нічого не зможе його зруйнувати і ні на одну жінку, крім мене він не зверне увагу, моя впевненість в цьому на той момент просто зашкалювала.
Йшов четвертий рік, як мій чоловік працював за таким графіком, я не помічала абсолютно нічого, у мене не було ніяких підозр чи сумнівів.
Але, несподівано, все змінилося, я цей день пам’ятаю в голові і зараз, як ніби це було вчора. Земля йде з під ніг, навколо все здається несправжнім, наче якесь марення.
Якось чоловік приїхав з чергового відрядження. Повечерявши, Данило задав мені лише одне запитання:
– Ти мене кохаєш, ти щаслива, що маєш сім’ю, всім задоволена?
Я здивувалася, не розуміла чому він мене це запитує. А потім, аж похололо всередині. Невже він хоче розлучення? Він попросив мене одягнутися і поїхати з ним в якесь незрозуміле для мене місце. В голові у мене яких тільки думок тоді не було. Але я не спішила налаштовувати себе на погане, думала, можливо, сюрприз якийсь влаштує мені чоловік, адже ми так давно з ним не бачилися. І ми поїхали разом.
Під’їхали до незнайомого мені будинку. Піднялися до якоїсь квартири, чоловік постукав і двері відразу відкрилися. Нам двері відкрила жінка, і на руках вона тримала маленьку дитину. Незнайомка подивилася на мене і здивовано з обережністю запитала:
– Коханий, що це за жінка?
Далі все було як в тумані, заходимо в квартиру, у жінки цієї течуть сльози, у мене теж сльози. Чоловік спокійно починає нас знайомити, і пояснювати, що ось так вийшло, кохає він нас двох, дітей любить, ні від кого йти не хоче, таке життя буває. Він хоче щоб діти спілкувалися і їздили один до одного в гості, брати і сестри повинні рости разом, знаючи одне про одного, родичаючись. Сказав що це наша єдина зустріч, і що в столиці він зі мною, в нашій родині, але в Одесі він в іншій родині, єдине це те, що діти будуть їздити в ці міста, щоб рости поряд і разом.
Від того дня пройшло вже 2 роки. Я її більше ніколи не бачила, але регулярно він привозить їх дитину до нас додому. Ми про це ніколи не говорили, не обговорювали його життя там, цього дня наче не було у нашому житті, але піти я не змогла, і не зможу, мені здається, ніколи. Я дуже кохаю свого чоловіка, не дивлячись ні на що.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
