П’ять років тому я вийшла заміж. Ще коли ми з чоловіком зустрічалися, я помітила, що у них з матір’ю дуже близькі стосунки. І це мене трохи насторожило. Він її єдина дитина, тому я була змушена сприйняти це як належне, та й майбутня свекруха, Олександра Петрівна, мені тоді дуже подобалася – освічена, вихована, цікава жінка, яка завжди вислухає і дасть пораду. Однак з часом з нешкідливих і милих сімейних відносин, у них це переросло в щось ненормальне.
Після того як чоловік з батьківської квартири переїхав в знімну, щоб жити разом зі мною, свекруха почала його ревнувати. Смикала його по кожній дрібниці і кликала до себе в гості кожні вихідні (найчастіше без мене). Тоді ми з чоловіком поговорили і вирішили проблему, домовившись їздити до його батьків раз в два тижні разом. Його матері це природно не сподобалося, але вона намагалася не показувати цього. За матеріалами.
На сьогоднішній день ми з чоловіком живемо окремо від батьків. Купили будинок своїми силами, частину грошей на покупку будинку взяли в кредит. Свекри ні копійки в нього не вклали. Але коли постало питання про вибір житла – свекруха почала нав’язувати варіанти, які знаходяться ближче до неї. Мені це ще тоді здалося дивним, адже у нас своя молода сім’я і хочеться, щоб господарями в будинку були ми з чоловіком, а не його батьки. Однак чоловік зайняв її сторону і все, що у мене вийшло відстояти – це будинок в пів години їзди від квартири його батьків.
Я знала, що буде важко, але не підозрювала, наскільки. Олександра Петрівна приїжджає до нас майже кожен день, без попередження і навіть відкриває двері своїм ключем (я не знаю, чим керувався мій чоловік, коли він їй його дав). Зараз мама чоловіка спокійно приїжджає до нас навіть вранці – поки ми з чоловіком спимо на другому поверсі, вона п’є каву або чай на кухні і йде працювати в городі.
В суботу зранку я прокинулася і побачила, що на кухні стоїть чашка недопитої кави, а на грядках, як завжди, порається мама мого чоловіка. Настрій у мене був зіпсований на цілий день.
Їде вона зазвичай тільки до вечора, і то після того як ми станемо їй натякати, що їй вже пора. Коли ми говоримо, що у нас є справи, вона може піти до сусідки і повернутися через дві години назад або відправитися знову полоти грядки.
Все йде до того, що я вже не відчуваю себе господинею у власному будинку. Мені постійно доводиться міняти свої плани через набіги свекрухи. Її допомога з городом мені не потрібна – ми і самі можемо купити саджанці, обробити грядки або полити рослини. Вона ж вважає, що цим дуже сильно допомагає нам. Але овочі ми можемо купити і в магазині, а вона своєю поведінкою вносить негаразди в нашу сім’ю.
У мене вже з’явився страх, що це ніколи не скінчиться і наш шлюб розвалиться через втручання свекрухи. Я не розумію, чому їй вдома не сидиться? У неї є чоловік, з яким можна проводити час. Невже на пенсії так нудно, що потрібно весь свій вільний час проводити у нас? Як припинити ці щоденні набіги і змусити її попереджати про відвідини? Найголовніше, що це питання хвилює тільки мене, чоловік не бачить в цьому нічого поганого.
Фото ілюстративне – interesnosti.mediasole.
