Ми з чоловіком не розмовляємо вже тиждень. А все через те, що я купила нову сукню на весілля до родичів. У чоловіка відразу настрій зіпсувався, сказав, що у мене повна шафа одягу, а я витрачаю гроші на непотрібні речі.
Справа в тому, що нас запросила на весілля його сестра, яка видає доньку заміж. Спочатку планувалося велике весілля, але через ситуацію, що склалася, вирішили робити невеличку вечірку, на якій будуть всі їхні родичі. Я не хочу виглядати гірше всіх, адже знаю, що вони навіть за останні гроші куплять обновки, а чим я гірша.
А чоловік вважає, що якщо сукня в нормальному стані, то її можна носити весь час, а те, що в ній мене вже бачили всі подруги, знайомі і родичі, йому все одно. Я і йому купила нову сорочку, краватку, взуття, але тепер він зіпсував все свято.
Два роки тому вже так було, але висновків він ніяких не зробив. Я на корпоратив купила сукню, чоловік був дуже обурений, сказав, що у нас кредити, а мені тільки наряди в голові. Сукня не дорога, я в ній зустрічала новий рік в компанії, ще й на весілля до подруги його одягала. Тепер він про неї згадав і сказав, що я могла піти на весілля в ній.
Слова чоловіка мене глибоко вразили. Я взагалі практично нічого собі не купую, економлю де можу і як можу. От в одних зимових чоботах я вже п’ять років ходжу, і напевно ще цю зиму проходжу. Але на весілля я не могла піти без нової сукні. Я ж не винна, що чоловік в боргах.
Захотілося йому машину – якусь суму він мав, а решту взяв в кредит, не думаючи, чим буде платити. Зараз його перевели на меншу ставку і можуть зовсім скоротити, ось він і злиться. А я то тут причому? Машину ж не мені купували! Нехай попросить грошей у своїх батьків, яких возить машиною на дачу. Але ті допомагають тільки дочці, а я повинна на всьому економити.
В неділю до нас прийшла свекруха, поговорити з моїм чоловіком про сімейні справи. Мене вдома не було, а коли я повернулася додому, почула, як на кухні чоловік скаржиться своїй мамі, що я купила собі нову сукню, в той час, як у мене є інша. Свекруха, яка завжди і у всьому підтримувала свого синочка, почала говорити, що я марнотратка і завжди такою була. І що я хоч інколи б могла думати не про себе, а про чоловіка.
Мені було дуже прикро. Моєї вічної економності так ніхто і не оцінив. Я справді мала в своєму гардеробі дуже небагато гарних речей. Я подумала собі, що може вирішити одна сукня? Нічого!
Зранку я віднесла сукню назад в магазин. Продавчиня була дуже здивована поверненням, адже вона бачила, як я раділа, коли я її купувала. Я сказала їй, що просто знайшла кращу. Але з виразу мого обличчя вона, здається, сама про все здогадалася.
Додому я повернулася в дуже невеселому настрої. Чесно кажучи, я взагалі не хочу йти на це весілля. І справа навіть не в сукні, справа у відношенні їхньої родини до мене.
Фото ілюстративне – myjane.
