До присяги на вірність народові України військовослужбовець за контрактом Збройних сил України, 34-річна Галина Головенко з міста Новояворівська Яворівського району Львівської області була заробітчанкою у Португалії.
Працювала спочатку на екскаваторі, автонавантажувачі, таксистом, а відтак автобанами Європи мандрувала за кермом великогабаритної вантажівки. Таким чином дівчина заробляла на навчання на платному відділенні юридичного факультету Львівського інституту бізнесу і права.
Почувши, що на її Батьківщину напав російський агресор, дівчина повернулася з-за кордону додому й пішла добровольцем служити у військо.
– Як сприйняли рідні, пані Галино, ваш намір стати військовослужбовцем?
– Спокійно. Мама вже звикла, що я самостійно обираю шлях у житті. Колись опісля школи мало хто вірив, що я стану юристом. Батьки – незаможні. Коли ж повідомила вдома, що вже вступила в інститут, мама і зраділа, і розгубилася. Та я її заспокоїла, мовляв, зароблю для оплати за навчання сама.
А мій коханий чоловік Дмитро служить поліцейським. Тому без зайвих слів підтримав мій вибір.
Синочкові Матвійчикові – всього 1,5 рочку. Ним займається бабуся. Але, як виросте, переконана, мене зрозуміє. Адже я пішла у військо лише для того, аби не лише мій син, а й усі українські діточки жили в мирі та спокої.
– Чим ви займалися за кордоном? Прибирати в сеньйорів, доглядати за їхніми дітками, розказують українки-заробітчанки, – дуже важко…
– Коли приїхала в Португалію, то одразу ж зрозуміла, що служити сеньйорам – це не моє. Тому влаштувалася спочатку екскаваторником, потім пересіла на автонавантажувач. Відтак пішла працювати таксистом, водієм великогабаритної вантажівки. Проїхала всю Європу. Є що згадати.
– Повернувшись в Україну, ви одразу ж пішли служити у військо?
– Ні. Спочатку трохи працювала менеджером у фірмі, яка відправляла з Новояворівська крокуючі екскаватори в Казахстан. Бо ВО «Сірка» розпалося. Кому ті екскаватори у нас були вже потрібні?
Потім вийшла заміж. Поїхала до чоловіка в Сколівський район. Там працювала на державній службі у райвійськкоматі. Коли почалася перша хвиля мобілізації у Збройні cили України, не задумуючись заявила комісарові, що йду добровольцем у військо. Пройшла всі необхідні процедури. І таким чином стала військовослужбовцем за контрактом.
Мобілізацію оголосили 2 березня 2014 року, а я вже 16 лютого 2015 р. отримала військовий білет. Тоді воєнком сказав, що я – перша цивільна жінка на Львівщині, яка на самому початку війни, у такий страшний для України час одягнула військову форму.
– А як опинилися ви на службі в Яворівському районному військовому комісаріаті?
– Командири наказали – я виконала. Чоловік теж перевівся на поліцейську службу на Яворівщину. Знаєте, у військкоматах працювати – непогано, але я завжди мріяла про діючу військову частину. Написала рапорт. І ось нині мене проводжають колеги у Старичі, що біля Яворівського полігону. Там служитиму вже в бойових лавах.
– А якщо накажуть піти у зону АТО?
– Без проблем. Я для того й стала військовослужбовцем, щоб державу захищати.
Розмовляла Людмила ШУБІНА, для IA ZIK
Читайте також: ЕЛІТНІ КОТЕДЖІ ПІД ОДЕСОЮ ПРОДОВЖУЮТЬ СПОВЗАТИ В МОРЕ (ВІДЕО)