Сьогодні, 23 липня, окупанти поцілили по Одеському морському порту саме туди, де зберігалось українське зерно.
Про це в ефірі національного марафону заявив речник командування Повітряних Сил ЗСУ Юрій Ігнат.
“Фактично дві збито, дві – влучили в інфраструктуру портову. Зрозуміло, для чого це все робиться.
У контексті того, що відбувається сьогодні з українським зерном, було завдано удару саме туди, де зерно. Бачимо, чого вартують ці домовленості з країною-теpористом”, – наголосив речник командування Повітряних Сил ЗСУ Юрій Ігнат.
У пресслужбі Міністерства аграрної політики у коментарі “Суспільному” також повідомили, що в порту було зерно.
“Кількість я не скажу, бо завантаженістю займається Мінінфраструктури, то це до них. Ми вже очікували завтра-післязавтра перші відправлення”, – заявили у відомстві.
Такі дії не мають ніякого виправдання, світ має теж на це відреагувати.
Фото ілюстративне – скріншот.
Популярні статті
- Коли батьків моєї подруги Марини не стало, сестра швиденько їх квартиру оформила на себе. Відтоді Марині дуже важко жилося, чоловік щодня докоряв їй за це. А якось він занедужав і Марина набрала сестру
- Мій чоловік вислав з Америки велику суму грошей і сказав порівну поділити між дітьми. Та я вирішила, що доньці потрібніше, тому сину дала лише невелику частину. Через кілька років чоловік повернувся додому і тепер я не знаю, що я маю йому сказати
- Якось ввечері свекруха прийшла до нас з чоловіком і сказала, що в них зі свекром є чимала сума грошей, вони багато років відкладали її. Я ніколи не очікувала, що вона про таке зізнається, але те, що вона сказала далі, ще більше спантеличило мене
- Моя мама рік тому вийшла на пенсію, і відтоді їй не вистачає грошей. Щосуботи мама приходить до нас в гості, і потім ми разом йдемо в торговий центр купувати все необхідне. Такий похід в супермаркет щотижня мені обходиться мінімум півтори тисячі гривень, виходить, що в місяць я на свою маму витрачаю щонайменше 6 тисяч, і мій чоловік проти цього
- Два роки тому моя рідна сестра купила земельну ділянку в нашому селі, захотіли вони з чоловіком будуватися. Грошей у них трохи було спочатку, тому скоро фундамент звели і стіни почали гнати. Згодом Оксана стала бігати до мене щодня, її чоловік постійно щось просив у мого Миколи. Не було й дня, щоб вони не з’являлися на нашому подвір’ї, або не телефонували нам. Я тоді ще не знала, чим все це закінчиться