Вчора я після роботи хотіла зайти в магазин і по дорозі зустріла Степана, свого давнього знайомого. Була у нього дружина Світлана, двоє дітей. І начебто сім’ю він любив, дружину любив, але і зяглянути в чарку теж дуже любив. Через це від нього дружина і пішла, він спочатку хотів її повернути, типу все – виправлюся, заживемо! Але їй мабуть вже все приїлося, сказала що більше не любить і пішла, забравши дітей.
Спочатку він ще працював, ніби якось допомагав їй, а потім його звільнили з роботи з тієї ж причини. Ну і все, у нього почалася веселе життя, тепер же можна застілля з друзями влаштовувати кожен день, на роботу то не треба.
Дружина його колишня сама працювала, житло своє у неї було, ростила сама дітей, нічого у нього не просила. А потім вийшла вдруге заміж.
Потім у дітей почалася школа, потрібно було купити одяг, канцтоварів, і вона попросила у свого колишнього чоловіка, мого знайомого, грошей, щоб допоміг зібрати їхніх спільних дітей в школу. На що він їй відповів – типу грошей немає і все таке.
А тут при зустрічі я вирішила у нього поцікавитися – чому дітям не допомагаєш? На що він мені відповів:
– Вона собі знайшла іншого, ось нехай самі дітей і утримують.
Сказати, що я була здивована його відповіддю, це нічого не сказати. Питаю:
– Ти про що, Степане? Це ж твої діти, причому тут, то що вона живе з іншим чоловіком? Діти то від цього твоїми бути не перестали! Ти зобов’язаний їм допомагати!
У відповідь він щось просто посміхнувся і все, поговорили… Я просто зрозуміла, що марно щось пояснювати і не стала далі продовжувати дискусію.
І знаєте що найцікавіше? Він постійно говорить про те як він сильно любить свого сина, просто ось-мій синочок, синуля! А сам за весь час йому напевно тільки шкарпетки купив.
Я прийшла додому і під враженнями розповіла чоловікові про нашу з Степаном розмову. Питаю, а як би ти вчинив на його місці? Але чоловік мене заспокоїв, сказав, щоб я про таке навіть не думала, діти для нього – це святе.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
