У Китаї студентський квиток – це також платіжна картка. Лише ним через спеціальні термінали оплачується їжа в їдальні, немає ніяких кас. Обслуговування 10-15 чоловік займає 2 хвилини. Це все дуже зручно, пише Gazeta.ua.
Про це розповідає в своєму блозі Максим Загоруйко, який навчається у китайському місті Ухань, куди потрапив за китайською державною стипендіальною програмою. Вона надає безкоштовне навчання, гуртожиток або доплату до стипендії внаслідок оренди житла, мeдичне стрaхування. А також щомісячну стипендію $370 бакалаврам, $450 магістрам і $520 аспірантам.
Хлопець мешкає на території кампусу – студентське містечко, протяжністю понад 4 тис. км. По ньому ходять автобуси, які мають кілька маршрутів. Проїзд в автобусі коштує $0.15. Розплачуватися можна готівкою, або студентським, який потрібно прикласти до терміналу.
“Дуже багато велосипедів і електроскутерів, майже у кожного корпусу для них є крита парковка. Також по кампусу багато місць для зарядки скутерів. Дуже розвинена система оренди велосипедів. Покататися коштує 0.15 дол. за годину – як проїзд в маршрутці. Замок відмикається через програму на телефоні. Головна особливість прокату – відсутність спеціальних парковок. Велосипед можна взяти і залишити де завгодно. Знайти найближчий можна також через додаток”.
Читайте також: КОЛИ МАРІЯ ПРИЙШЛА З ХВOРИМ СИНОМ В ПОЛIКЛIНІКУ, СЛОВА ПEДIАТРА ЗАЧEПИЛИ ЇЇ НАЙБІЛЬШЕ
Університетське містечко – це не просто місто в місті, це окрема країна. Повітря чисте, кругом зелень, рух цілком терпимий, каже хлопець. За його словами, у кампусі, як і в усьому місті, миють дороги.
“Забавно спостерігати, як люди тікають хто куди, почувши мелодію, що нагадує вітальну листівку або музичну гірлянду. Їхав якось по кампусу на автобусі. Дорогомийка прилаштувалася ззаду і знизила швидкість, оскільки автобус котився вельми повільно. По тротуару йшов хлопець, у вухах навушники. Мабуть, дуже хороші, адже повернув він голову тільки тоді, коли потік води був уже в парі метрів. Уздовж тротуару – паркан, звернути нікуди, тому бігти він міг тільки прямо. Варто віддати належне хлопчині: біг він швидко, злегка обганяючи автобус. Але, що зробив водій останнього? Правильно, піддав газу, хоч до зупинки залишалося всього нічого. Водій “водомета” теж прискорився і облив хлопця”.
“Потік води там не дуже сильний, більше повітря. Щільні джинси не промочить. Але на обличчі у пaцана було стільки відчаю, ніби він дізнався, що батьки продали його циганам. Втім, воно і зрозуміло: програти в раптовому спринті всього за пару кроків до повороту, за яким можна було б сховатися. І ось найприкріше, що жоден з водіїв навіть не посміхнувся. Навіть пасажири автобуса не ахнули, нічого, нуль реакції”.
