Я завжди, як кожна любляча та турботлива мама, намагалася допомогти своїй дитині у всьому і ніколи не шкодувала себе та своїх сил, навіть коли були важкі часи. Проте, всьому є якась межа, тому що зараз я допомагаю своєму синові виплачувати борги і розумію, що довго я так не протягну, адже мені це дається дуже непросто. У мене вже не той вік і я не можу заробляти ті ж суми, що раніше колись заробляла. Мені довелося урізати майже всі свої витрати і жити впроголодь, проте це не дуже допомагає, якщо чесно.
Мій син теж зараз працює на знос і намагається сам допомагати мені чи бере велику частину витрат на себе, але у нього не виходить повністю покрити свої борги. Я як наслухаюся різних історій про те, що матері самотужки несуть борги своїх дітей, поки ті не працюють, то взагалі не розумію як можна так жити.
Звичайно, у мене були думки позичити грошей у знайомих, щоб витрати стали трішки меншими, але ніхто з них мені не допоміг. І це найприкріше, тому що в цьому віці мене залишили в біді навіть мої друзі. Вони хоч і не відмовили прямо, а дали відмовку під приводом того, що і їм і їх дітям зараз самим потрібні гроші, але я розумна людина та доросла і все добре розумію. Так, їх складно в цьому звинувачувати, адже вони мені нічим по факту не зобов’язані, але все одно мені хотілося б, щоб я не була одна в цій непростій для мене ситуації.
Найцікавіше в цій історії те, що в такому темпі і способі життя, який у мене зараз, мені потрібно прожити ще п’ять років. Ми порахували, що при нинішніх доходах тільки через цей час у нас вийде виплатити все до копійки і нарешті вийти вільними з цього «рабства». Можна, звичайно, довго говорити про те, що в них не потрібно було залазити і так далі, але це безглуздо. Життя може складатися по-різному і потрібно просто адаптуватися до нових і не найзручнішим умов, щоб поступово все вирішувати.
Моя сестра каже, що я занадто багато на себе беру і в ідеалі мені потрібно було залишити свого сина один на один з його проблемами. Я не підтримую її цинізму та безвідповідальності, хоча з самого початку теж мала такі думки. Все-таки він чоловік і доросла людина, а значить здатний самостійно заробляти собі на хліб в чималих обсягах.
Адже так живе більша частина його друзів і знайомих. Мені ніколи не доводилося чути про те, що батьки допомагали їм з грошима. А місто у нас невеличке, тому чутки тут поширюються швидко. Загалом, не знаю чи зможу я далі жити в такому темпі, але сподіваюся що витримаю. Потрібно бути стійкою в ті моменти, коли справа стосується твоєї родини.
Просто вже більше місяця я сиджу на хлібі і воді, щоб повернути швидше борги сина, і мені дуже важко так жити, економлячи на всьому. Всі рідні і друзі говорять, щоб я перестала віддавати синові все до копійки. Але я не можу так вчинити, бо син розраховує на мене і на мої гроші.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – volyn.
