Коли я познайомилася з Сергієм, зрозуміла, що з певних причин не сподобалася його мамі. Можливо, я була занадто бідною чи не надто красивою для її сина – не знаю. Галина Олексіївна бурчала, але прямих претензій не висловлювала.
Ми з Сергієм працювали на одній фірмі. Почали жити разом, Сергій придбав невеличку квартиру. Всі гроші, які у мене на той час були, я витратила на ремонт. Проживши в цивільному шлюбі три роки, ми вирішили офіційно оформити стосунки. На той час я вже чекала дитину.
Все змінилося через рік, чоловік почав дивно поводитися, а потім, взагалі, перестав ночувати вдома. Я швидко збагнула, що справа в іншій жінці, і всіма силами намагалася зберегти сім’ю. Я намагалася втримати Сергія в родині, адже у нас була маленька дитина.
У свої розборки ми мимоволі втягнули свекруху, яка спочатку прийняла мою сторону. Напевно, їй таки шкода було онуки.
Але, рідна дитина ближче до серця, тому незабаром свекруха почала поводитись зовсім по-іншому. У Сергія з тією жінкою все було дуже серйозно. Свекруха, змовившись з моїм чоловіком, почали пропонувати мені відступні, потрібно було терміново звільнити квартиру. Суми збільшувалися з кожним днем, але купити на такі гроші житло, навіть в найменшому місті я не могла. Повертатися мені було нікуди, тому я оборонялася, як могла. Свекруха зрозуміла, що я вперта особа і почала тиснути на жалість.
– Ти ж хороша дівчинка, – говорила вона мені солодким голоском, – забирай речі, дитину і йдіть. У сина інша жінка, з якою вони будуть жити в цій квартирі. Ти ж сама розумієш, що до тебе Сергій уже не повернеться.
Після таких розмов у мене просто волосся ставало дибки. Внучка і невістка повинні були поступитися місцем іншій, практично чужій, жінці, і виїхати жити до мами, оскільки моя квартира була віддана сестрі.
Коли свекруха з чоловіком зрозуміли, що я не збираюся нікуди йти, нам пошкодили в квартирі дроти і ми з дитиною сиділи без світла. Коли ми з дитиною гуляли на вулиці, у нас потайки вивезли холодильник, пральну машину і всю побутову техніку. Кожного разу, забираючи дитину з дитячого садочка, я з хвилюванням підходила до квартири, бо не знала, який сюрприз може мене там чекати.
Дійшло до того, що у дитини почали забирати подарунки. Так вона залишилася без телевізора в своїй кімнаті і DVD програвача, подарованих їй на день народження.
Тепер дочка дивилася мультики в моїй кімнаті. Мене реально загнали в кут. Свекруха на прощання забрала всю постільну білизну, залишивши нам з донькою один дірявий підодіяльник, на якому ми повинні були спати. У хід пішли навіть килимки та стільці, не кажучи вже про м’які меблі. І тут моє терпіння закінчилося.
Подруга порадила звернутися до знайомого юриста, який вів весь мій шлюборозлучний процес майже безкоштовно. У підсумку на суді на мене було вилито бруду стільки, що за все життя не відмиєшся. Але, закон на моєму боці. Ми розміняли квартиру, а чоловік почав з небажанням сплачувати аліменти на дитину. Сам він таки одружився вдруге.
Після такого сімейного життя нерви остаточно були зіпсовані. З усіма родичами чоловіка я повністю припинила відносини. Про новий шлюб навіть мріяти не смію, бо вже навчена гірким досвідом.
Фото ілюстративне – best-wallpaper.
