fbpx
Життєві історії
У мене є рідна сестра, вона має двоє діток. Коли вони були маленькими, вона вийшла на роботу, мала графік 2 на 2. Я під нього підлаштувала все своє життя. 2 дні поки подруга була на роботі, я майже жила у неї: мила, прибирала, готувала для дітей, нічого не просячи в замін. Діти її підросли. А потім я народила донечку, живемо зараз бідово, але моя сестра зовсім забула дорогу до мене. Вона жодного разу не взяла на руки мою дитину, у неї є багато одягу, я колись теж її діткам купувала, але вона мені не дала жодної речі, хоча б старенької, вони б мене зараз дуже виручили. У неї коляска пилом припадає, а я шукала по людях. Але не це мене засмучує найбільше

В житті так склалося, що у нас зі старшою сестрою не самі теплі відносини. Пам’ятаю навіть випадок з дитинства, коли вона всерйоз вмовляла наших батьків віддати мене в дитбудинок. Поки мама не пояснила причину її поведінки, я не розуміла, звідки в сестрі така ворожість до мене, незрозуміла для мене. Виявилося, що це звичайні ревнощі – вона мріяла бути єдиною дитиною в сім’ї, щоб вся любов батьків, смакоту і іграшки діставалися лише їй одній.

Я сподівалася, що це коли-небудь закінчиться, і намагалася в дорослому віці з нею налагодити контакт. У свій час навіть здавалося, що мені це вдалося – коли у неї з’явилися діти, і не було можливості сидіти з ними вдома, то я підтримувала її як могла. На той момент у сестри на роботі був графік: два дні вона працювала, а потім два дні – вихідні. Мені довелося під графік моєї сестри підлаштовувати своє життя: більшу частину часу, коли її не було вдома, я виконувала безкоштовну повністю усю роботу няньки для своїх племінників.

За свої послуги я, звичайно ж, ніколи нічого не просила, адже не дивлячись на всі негаразди, сестра для мене рідна людина. Сподівалася тільки на те, що вона стане ставитися до мене добріше, і що коли-небудь при необхідності виручить так само мене.

Півтора роки тому я народила дочку, і відтоді сестра ніби забула до мене дорогу. Якщо раніше вона приходила до мене в гості з племінниками, в основному, щоб в черговий раз залишити їх у мене, то коли вона зрозуміла, що тепер мені самій потрібна допомога – просто звела спілкування до мінімуму, як могла. Я розумію, що вона не зобов’язана щось для мене робити, але все-таки мені дуже прикро. Виходить, що коли я була корисна своїй сестрі – вона робила вигляд, що я для неї мало не найближча людина на світі, а як тільки стала не потрібна – вона про мене забула і залишила розбиратися зі своїми проблемами самотужки.

Зараз мені нема в кого попросити допомоги з дитиною, і тому я дуже втомлююся. Була б рада, навіть якби сестра просто приходила до мене в гості, і приділяла племінниці трохи свого часу, щоб я змогла зайнятися іншими справами, адже дочка у мене дуже неспокійна, і практично не злазить з моїх рук. Сестричка живе недалеко, але завжди знаходить купу відмовок, щоб ко не приходити до мене зараз зовсім. Вона ніколи навіть на руки мою дочку не брала – таке відчуття, що тепер вона до неї ставиться так само, як в дитинстві до мене.

Найприкріше, що сестра мені навіть дитячими речами не допомагає зовсім, хоча я в свій час багато чого їй подарувала, і зараз була б не проти заощадити на покупках, скориставшись хоча б старим одягом, іграшками та коляскою своїх рідних племінників, яких я також виростила разом з нею. Не знаю, як примиритися з ситуацією, що склалася, адже я витратила багато часу і сил на чужих дітей, а подяки в результаті так і не отримала.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – ztv.zp.

facebook