Є в Києві місце, куди зі своїм болем і проханнями про допомогу прямують тисячі людей з усіх кінців колишнього Союзу. Дорогу до Голосіївської пустині знають і старі й малі – скуповують квіти біля метро і несуть Матінці – так з любов`ю називають матушку Аліпію. Двір чоловічого монастиря ніколи не буває порожнім. Але тридцятого числа кожного місяця (у лютому – 28 числа), а також у дні особливого поминання Матушки (30 жовтня, 16 березня, 18 травня, 30 серпня) тут особливо людно.
У невеликій усипальниці під храмом на честь ікони Божої Матері «Живоносне джерело», в Голосієво, покояться мощі блаженної стариці. У цьому мальовничому і тихому місці в різний час трудилися багато святих, серед яких блаженні Феофіл і Паїсій Київські. І саме тут, в Голосієво, з 1979 року – по 1988, в подвигу юродства розкрилося служіння матушки Аліпії. Ті, хто її бачив за життя, думали, що у неї горб. Насправді вона носила на плечах ікону своєї небесної покровительки – мучениці Агафії…
Юродство – найбільший подвиг: “Сутність цього подвигу – в добровільному прийнятті на себе принижень і образ для досягнення вищого рівня смирення, лагідності і доброти серцевої і тим самим для розвитку любові, навіть стосовно ворогів і переслідувачів…», – йдеться в книзі про матушку “здобула любов”.
З повчань матушки Аліпії: “П`ятницю потрібно проводити в молитві та посту і пам`ятати страждання Ісуса Христа і не допускати пустослів`я”.
Матушка Аліпія належить до подвижників благочестя, коли глибина подвигу вірних полягала в їх серці. Вона скромно несла свій хрест, але те, що потрібно знати про її многотрудне життя, про її подвиги, відкрилось світові. Подвиг молитви – з дитинства читала Псалтир, до глибокої старості знала майже всі псалми напам`ять; подвиг мандрівництва – пішки пройшла багато святих місць; подвиг сповідання – 10 років тюремного ув`язнення за православну віру; подвиг столпництва – жила в дуплі дерева, і, як вінець – подвиг юродства у Христі.
Дух Божий відкрив у матушки дар прозріння, дар одкровення про майбутнє, дар зцілення. Про всю повноту подвигів блаженної вже не дізнається ніхто.
“Мовчи, говори – прошу вибачення, і не помреш”
Черниця Аліпія (Авдєєва) відійшла до Господа 30 жовтня 1988 р. З тих пір незліченна кількість людей підтверджують незрозумілі факти триваючого служіння черниці. Ще за життя, юродива стариця відмовилася від усього мирського, пройшовши жорстокий шлях поневірянь, заповідала приходити до неї по допомогу і розповідати все «як живій»: «Прийди і кричи! я почую! Постав три свічки, і як живий все розкажи!”.
Дивовижні і незрозумілі факти зцілень за молитвами до матушки Аліпії були як за життя подвижниці, так і після її смерті. Вірусні інфекції, кровотечі, пухлини і навіть переломи й опіки, і сьогодні проходять загадковим для медицини чином за молитвами до цієї Божої угодниці.
ЛІКИ МАТУШКИ – КАША ТА БОРЩ
“Не продавайте хати і корів. Невідомо, що з людьми буде”
Інформація про те, що десь у Києві мешкає не зовсім звичайна жінка, рознеслася по Союзу в середині 70-х. Під час тотальної боротьби з релігією звістку про матушку облетіла країну на рівні чуток. Але і цього було достатньо, щоб до Києва рвалися тисячі людей, які зневірилися шукати відповіді на свої питання …
“Нікого не осуджуй і спасешся!”
В народі її називали просто – матушкою Аліпією. Офіційна медицина розводила руками. Медики шукали зустрічі з матушкою, щоб вилікувати свої хвороби. Не менше дивувала і її безкорисливість: вона ніколи не брала платні ні з багатих, ні з бідних. Єдине, до чого закликала – це до віри і молитви. Блаженна стариця не вважала себе причетною до тих нез`ясовних явищ, які відбувалися за її молитвами, говорячи лише про Бога.
“Священика не суди!”
До того часу матушка прославилася як обдарована цілительством. Її прийомний день починався на світанку, і закінчувався глибоко вночі. Більшість хворих були люди, яким лікарі допомогти вже не могли. За зібраними на сьогоднішній день документам, офіційна медицина визнала безліч фактів нез`ясовного з точки зору науки зцілення, після звернення до матушки Аліпії: Остеосаркома, ракові пухлини, зоб, брадикардія, субдуральна гематома, поліпи, фіброміоми матки, катаракти, остеохондроз, гідраденіт, гнійний гайморит , німота, газова гангрена, гастрит, абсцес.
“Хто тварин годує, той голодною смертю не помре”
За словами очевидців, матушка не влаштовувала будь-яких показових обрядів. Всім, чим вона мала – це каша і борщ, якими пригощала гостей. І мазь, яку робила з трав – хоча, це швидше було символом, ніж лікарським препаратом. Дія частувань та зілля очевидці пояснювали саме силою молитви подвижниці. «Іноді до царя дістатися важко одразу. Ми шукаємо одного царя. Знайшли одного, і через одного просимо: «Ти попроси за мене царя. Він послухає тебе, і вирішиться моя справа ». У книзі Іова в кінці Господь каже, що тільки Іова я прийму. «Нехай він помолиться за вас, і ваші провини простяться». Так ось ці юродиві – якраз і є ці люди, яких Бог слухає більше в силу того, що вони повністю себе Богу віддали », – пояснює феномен сили молитов стариці протоієрей Андрій ТКАЧОВ.
Раїса РЕЛКО, духовна донька матушки Аліпії
МАТІНКА ЙДЕ З ЛОПАТОЮ, І КАЖЕ: «ЯК ТИ В НЕЇ ПОТРАПИВ?» “Вона нас всіх годувала. Але годувала дивно. Вона їжею лікувала людей. У тому числі мене грішну. Я і не знала, що в мені сидить біс… Я почала сильно рвати. Але блювота була незвичайна. Був якийсь слиз … Коли це все вже закінчилося, матуся йде з лопатою, і каже: «Як ти в неї потрапив?». Але я ж нікого не бачу, крім матушки. А мабуть він їй відповідає: «Мене з їжею…». Вона мені каже: «Ти бачиш Раїсо, он він пішов до яру… ». Я кажу, матінко, нічого не бачу… І, ось таким чином я зрозуміла, що вона звільнила мене від такої хвороби страшної”.
Народний артист Росії Сергій МАКОВЕЦЬКИЙ «МАТУШКА, ДОПОМОЖИ!». І ВОНА ДОПОМАГАЄ
“Я ще раз переконався, що нічого випадкового не буває. У мене був такий настрій, внутрішня тривога, вдома якісь проблеми, на роботі проблеми. Приїхала моя подруга, помічник режисера Наташа Меньшикова. І ось у цю секунду, коли я їй розповів про свої переживання, вона каже: «Знаєш, мені розповіли мої московські друзі, що є матушка Аліпія, до якої звертаються за допомогою дуже багато людей». А їй про це розповів отець Олексій – мовляв, дуже багато хто приходить, і кричать: «Матушка , допоможи! ». І вона допомагає. Я вам повинен сказати, що навіть ні на секунду не сумніваюся. Я просто вірю, що це відбувається. Все наше життя, всі наші проблеми, то, як ми себе відчуваємо – все по тому, як ми живемо “.
Отець Михайло, священик «ЩО ВИ РОБИЛИ? ЗАВТРА ВИПИСУЮ, МОЖЕТЕ ЇХАТИ ДОДОМУ»
“Мені поставили страшний діагноз: рак. Коли справа йшла до операції, порадили поїхати до Києва, на могилку черниці Аліпії … Просив я не як до святої звертався, тому, що до святої звертатися, я знаю, за нашими канонам, якщо не зачислена до лику святих, я не маю права. Я звернувся до неї з такими словами: «Якщо ти угодниця Божа, то я тебе прошу святих молитов біля престолу Божого, помолися за мене. Щоб Господь визволив мене від цієї тяжкої і страшної хвороби. Щоб визволив мене від тих мук, які мене чекають». Помолився, відслужив заупокійну літію. І коли взяли біопсію, професор не повірив, «Що Ви робили? Завтра вас виписую, можете їхати додому”.
ЧОМУ ЛІКАРІ ВИЯВЛЯЮТЬСЯ БЕЗСИЛІ? Логіка християнства в тому, що саме духовна, моральна основа є фундаментом, на якому грунтується здоров`я. Сьогоднішня медицина вміє творити чудеса. Заснована на прогресивних наукових розробках, методи діагностики, і лікування, вона здатна впоратися, здавалося б, з будь-якою хворобою. Досягла космічного прогресу і фармацевтика. Але чомусь досі існують хвороби, що не піддаються лікуванню? Медицина як матеріальна наука, не звикла шукати справжню причину хвороб в духовному. Під причиною захворювання лікарі мають на увазі фізичне джерело болю – наслідок зовнішнього впливу на організм. Коли медики розводять руками, людина судорожно шукає спасіння, звертаючись до Бога, пізнає духовний досвід предків, яким Господь у всі часи – без наркозу і скальпеля, по вірі, дарував зцілення. Саме цей шлях дає справжнє розуміння: джерело бід слід шукати в собі, а причину покарання – у духовній площині, як плату за вчинений гріх
Господь дав людині заповіді, слідуючи яким вона повинна жити в гармонії з Богом, учить православна віра. У разі порушення Божественних законів, неминуче покарання несе фізична оболонка.
Протоієрей Андрій ТКАЧОВ БАЖАННЯ ЗЦІЛИТИСЯ, НЕ ЗМІНЮЮЧИ ЖИТТЯ, ДАСТЬ ЗУСТРІЧ З НЕСПРАВЖНІМИ ЦІЛИТЕЛЯМИ
“Господь користується бичем хвороби як завжди по любові для нашого напоумлення. Іноді хвороба є тією самою поворотною точкою людини, коли вставши з одра, з ліжка, вийшовши з палати, лікарні, людина починає жити по-іншому… Якщо ми хочемо зцілитися просто, щоб зцілитися, і повернутися до грішного способу життя, то це одне. Якщо ми хочемо зцілитися і виправитися – це інше. Коли є бажання виправитися і зцілитися, тоді часто втручається Господь в наші недуги і хвороби, і зцілює навіть там, де здавалося б, лікарі людину полишають. Так що хвороба є завжди могутнім засобом морального впливу на людину. І коли людина розуміє, що таблетками не зцілитися, нікуди не дінешся, і операція не гарантує нічого, вона часто звертається до Бога. Це могутня виховна дія скорбот взагалі. А скорботна душа теж піднімає очі свої до неба. Так що, слава Богу за все. І за хвороби в тому числі. Особливо за зцілення заради того, щоб людина зцілилася і стала жити по-іншому. Ось в чому сенс зцілення. На ринку сьогоднішніх послуг багато є охочих зняти порчу, почистити чакри … Але диявол є. Він не помер. Він дає свої знання комусь, оскільки він як ангел мудрий, і досвід його великий. Він знає більше за людину. Цей моральний критерій, я б хотів, щоб ми його добре зрозуміли. Що там, де є бажання просто зцілитися, не змінюючи життя, ось у цій точці може бути зустріч людини з помилковим цілителем”.
«ВОДИЧКУ МОЮ ПИЙТЕ І ЗЦІЛЮЙТЕСЯ» …
Родина Агафії Авдєєвої (мирське ім`я матушки Аліпії) – Пенза. За деякими даними велика подвижниця народилася 3 / 16 березня 1905 року в благочестивій родині Тихона і Васси Авдєєвих. 1917 безжально перевернув її життя: каральний загін червоноармійців убив батьків Агафії. Матушка просила молитися за упокій своїх батьків Тихона і Васси, що приходили до неї ще за земного життя, а також бабусь і дідусів: Павла, Євфимії, Сергія і Домни: “Помоліться за спокій моїх батьків, а я біля престолу Господнього буду молитися за вас”.
Праці і молитви цієї подвижниці були відзначені духовенством Києво-Печерської Лаври ще в радянські роки, за її життя. «Буде такий час, коли буде дуже багато порожніх квартир, та в них не буде кому жити” Про себе матушка говорила в чоловічому роді. Можливо, по благодаті матушка досягла такого духовного стану, коли відмінність між чоловічою і жіночою статтю зникає. Про це святитель Ігнатій (Брянчанінов) говорив, що якщо немічна жінка підвизається з любові до Христа, то й вона «блаженний муж».
Великі випробування випали на її долю в тридцяті роки: майже десять років Агапія провела в одеській в`язниці. Спочатку її кинули в камеру до розбійників. Але Господь зберіг її від наруги. На Великдень вона відмовилася вийти на роботу, за що її по-звірячому побили, сильно пошкодивши хребет. В пост тюремники силою запихали їй в рот м`ясо. Змученій голодом сунули шоколадку. «Але я затиснув її в руці і сім днів не їв і не пив», – згадувала матушка. У камері з нею перебували священики. Щоночі когось із них забирали на розстріл. Останній батюшка, заарештований зі своїм сином, їй сказав: «Нас сьогодні заберуть, а ти вийдеш звідси». Коли їх повели, сталося диво: за словами матушки, до неї прийшов Апостол Петро і дивовижним чином врятував від неминучої смерті. Тюремні ворота беззвучно відкрилися і так само беззвучно закрилися. «Біжи над морем», – сказав Апостол, вказав рукою в бік моря і став невидимий.
Під час війни матушка Аліпія потрапила на примусові роботи до Німеччини, але якимось дивом перейшла лінію фронту і прибула в Києво-Печерську Лавру. В українській столиці прожила більш як сорок років. Для багатьох віруючих так і залишилося загадкою, як матушці вдавалося зберігати свою зовнішню чистоту і привабливість, не маючи даху над головою… Після закриття Лаври в 1961 році вона оселилася в Голосіївській пустині. А через дванадцять років після смерті матушки біля її колишнього голосіївського будиночка забило джерело, до якого вона заповіла ходити ще за життя.
*** В Українській Православній Церкві рішення з канонізації приймає Священний Синод, пройшло ще дуже мало часу, тому питання це не швидке. Але сьогодні з повною упевненістю можна сказати: «Дивні діла Господа, які проявляються на нас» …
“З людьми важко, а як без людей важко! Важко, важко, важко! Приходять до мене різні, але ти дивись, як я приймаю їх. Так і ти в житті роби”.
Підготувала Анна Хрустальова, УНІАН
