Очікується, що 24 червня ЄС оголосить рішення щодо надання Україні статусу кандидата, як сподіваються на це українці. Але, на жаль, наразі є три країни-члени, які поки що наполегливо виступають проти.
Про це 9 червня повідомила віцепрем’єр-міністерка з питань Євроінтеграції України Ольга Стефанішина під час свого візиту до Брюсселю. Зазначається, що там вона намагатиметься розвіяти сумніви цих скептичних європейських країн.
Стефанішина заявила, що загалом є сім країн ЄС, які ведуть дискусії щодо надання Україні інших форматів, а не статусу кандидата. При цьому три з них наполегливо не хочуть давати “зелене світло” Києву у процесі європейської інтеграції.
“У цілому приблизно сім країн Євросоюзу висловлювали пропозиції щодо якогось іншого формату, пропонуючи екстракандидатство чи умовне кандидатство. Це не східноєвропейські та не балтійські країни, як ви можете собі уявити. Було дуже багато різних пропозицій, але, фактично, є три основні країни, які сьогодні не хочуть давати зелене світло для України”, – розповіла віцепрем’єрка.
До слова, посадовиця не назвала перелік цих країн. Разом з тим вона висловила переконання, що на саміті 23 – 24 червня жоден з лідерів Європейського Союзу не насмілиться сказати Україні “ні”.
Стефанішина також розповіла, що під час свого візиту до Брюсселя спробує розвіяти сумніви цих скептичних країн. Віцепрем’єр-міністерка зауважила, що Україна вже виконала 65 – 70% своїх зобов’язань за Угодою про асоціацію й створила систему антикорупційних органів.
Посадовиця переконана, що будь-які інші варіанти, окрім як статус кандидата для нашої держави, – послаблять безпосередньо сам Європейський Союз.
“Ми наполягаємо, що рішення про надання Україні статусу кандидата – це лише початок процесу, і не треба весь свій політичний скептицизм і капітал витрачати на протистояння цьому. Це початок процесу, це шанс, яким Україна або скористається, або не скористається”, – наголосила Стефанішина.
Фото ілюстративне – скріншот.
Популярні статті
- В неділю ми були у свекрів, непогано посиділи. Мені навіть на мить здалося, що свекруха і справді змінилася. Ми подякували, і пішли додому. Але вже біля машини я зрозуміла, що забула у них телефон, тому чоловік залишився, а я повернулася. Мені довелося почути розмову свекрухи з свекром, і я знову почула про себе багато неприємних речей. Першою моєю реакцією було щось їй відповісти, але потім я передумала
- В минулому році у мене був ювілей, 60 років. Прийшла мене привітати донька з зятем, принесли гарний подарунок – вишивану сорочку, яку я давно хотіла. А потім донька сказала, що нам поговорити треба. Я не відразу зрозуміла, про що буде йти мова, але донька пояснила, що хоче, щоб ми жили всі разом, тобто, щоб я переїжджала до них. Я погодилася, але дуже швидко про це пошкодувала
- Моя мама дуже любить моїх дітей, і гроші їм дає часто і солодощі купує. А от дітей мого брата, сина свого, недолюблює. На великі свята ми з сім’єю їздимо до батьків, я кажу мамі, що так не гарно, що треба їй і тим онукам допомагати. Та вона так не любить невістку, що навіть дивитися не хоче на дітей
- Про свою сестру я згадала, аж коли вийшла на пенсію. У мене ні чоловіка. ні дітей немає, правда є гроші і трохи майна. Лише зараз відчула, що залишилася сама на старості років, але я вважаю, що мене племінники мої повинні доглядати, діти моєї рідної сестри Ганни
- 3 роки тому я вийшла заміж. Ми з чоловіком живемо окремо. Тато з мачухою допомагають нам в усьому. Але я не можу забути той день, коли рідна мати прийшла до мене, а я була до неї холодна