Нас в сім’ї двоє – я і мій молодший брат. Завжди вважала, що у нас дружна любляча сім’я, але тепер щось сумніваюся. Наш тато служив офіцером і ми добряче поїздили по військових гарнізонах нашої країни. Уже потім було прийнято рішення повернутися на батьківщину мами, тому що тут залишилися її старі батьки, які потребують турботи.
Через кілька років відбулися сумні події: спочатку не стало бабусі Марії, дід пережив її всього на пів року, мабуть, не зміг змиритися з відходом коханої дружини. Я на той час вже була заміжня і сиділа в декреті, мій брат Олег закінчував університет.
Треба сказати, що на моє весілля батьки не витратили жодної своєї копійки. Хочеш виходити заміж – виходь, але за свої гроші. Тому весілля у мене було дуже скромним. Ми розписалися, а потім посиділи в кафе невеликою компанією. Та сама історія була і з житлом – батьки сказали, викручуйтесь самі. Тому спочатку ми жили на знімних квартирах, а потім наважилися взяти житло в кредит.
Все змінилося в один момент. Заповіт, який залишили бабуся з дідусем, всіх дуже здивував.
Чомусь вони вирішили заповісти свою трикімнатну квартиру не своїй дочці – нашій мамі, а нам, внукам. Тоді все і почалося. Батьки вирішили, що братові квартира потрібна більше, ніж мені. Брат і мама почали тиснути на мене, закликаючи відмовитися від своєї частки спадщини, аргументуючи тим, що у мене вже є квартира, а у Олега немає.
І взагалі він давно мріяв почати свій бізнес, йому потрібен початковий капітал, а я егоїстка така, не хочу допомогти рідній людині. Тато мовчазно погоджувався з ними. Мало сказати, що я була ошелешена їхньою поведінкою, мій стан на той момент взагалі не піддається опису. Так, саме після народження дитини ми з чоловіком взяли в кредит двокімнатну квартиру на околиці міста, і розуміли, що тепер кілька років мусимо на всьому економити, щоб виплатити житло.
Ми і справді економили, як могли, щоб лише обзавестися своїм кутом, так чому я повинна відмовлятися від спадщини улюблених людей, бабусі і дідуся, щоб тільки догодити своєму братові? Тому я сказала своїм родичам, що не збираюся відмовлятися від того, що по праву належить мені.
Спадщину ми все-таки поділили, хоча це і коштувало мені багато – тепер мої батьки і брат практично зі мною не розмовляють. Ми з чоловіком закрили кредит, а Олег раптово купив собі нову машину.
Жити він продовжує у батьків, відносини з якими у мене тепер досить напружені. Відчуття, ніби мене зрадили, а ще все частіше у мене виникає думка: може, я не рідна дитина. Інакше, як пояснити, що батьки так по-різному ставляться до дітей.
У мене зараз одна дитина, але коли народиться друга, я буду намагатися ділити між ними все порівну.
Фото ілюстративне – dazzlecare.
